Першим розпочав Володимир Литвин, звинувативши опозицію у створенні такого «глухого кута», вийти з якого він зміг, тільки підписавши закон. Але, в той же час, він сором’язливо промовчав про отримані на обмін місця у виборчому списку ПР, так звану «довіру» депутатської більшості на подовження головування в Раді, бюджетну підтримку особистої виборчої кампанії та про багато інших «гачків», які забезпечують плідну працю Голови Верховної Ради з Партією регіонів.
Підхопив естафету Віктор Янукович у звичайний донецький спосіб: одною рукою вішав локшину на інтелігентні вуха, які доставили йому до Криму, а іншою - відмахнув команду для офіційної публікації акту з народною назвою «закон КаКа (Ківалова – Колесниченка)». А задля публічного виправдання президент доручив створити робочу групу з удосконалення законодавчих засад застосування мов на чолі з фаховим гінекологом Раїсою Богатирьовою за підтримки звичайного словоблуддя Ганні Герман…
Учинки та дії будь якої людини з суб’єктивної точки зору отримують різні оцінки суспільства, іноді, протилежні. У випадку з цією «КаКою», так і сталося. Громади західних територій засипали центральні органи влади рішеннями своїх рад щодо невизнання цього закону та вимогами про його відміну. Натомість, «пригнічені» російськомовні мешканці Луганщини, Донеччини, Харківщини та Одещини завзято дякували владі за «мовне визволення»…
Не дозволив собі утриматися від дискусії практичний Микола Азаров, який свої посміхові публічні вправи українською перевів у площину цифр. Скоріш за все, він користувався основами «теореми Стеля» (ця теорема ще з часів радянської освіти: «с потолка» - назва російською).
Нещодавно він проголосив про досягнення «роботи уряду Януковича» - річний приріст видавництва української книги у 166 відсотків!
За підтвердженням цих шалених відсотків прийшлося звернутися до Державної наукової установи «Книжкова палата України імені Івана Федорова» і - з’ясувалося – з недавніх часів «теорему Стеля» там поважають разом з Миколою Яновичем.
Наприклад, підрапортовуючи прем’єру про підтримку державної мови урядом Януковича, «книжковим науковцям» прийшлося значно відкоригувати попередні дані.
Так, протягом простежених автором 2008-2011 років, загальна кількість видавничої продукції українською мовою добігала 15 000 найменувань з тиражем близько 25 мільйонів екземплярів. Російською – 5 500 видань з приблизним тиражем у 18,5 мільйонів екземплярів. (Слід звернути увагу, що в загалі українських видань враховані усякі «вісники» та «кур’єри», які численні державні установи за визначенням видають українською. А, наприклад, тиражі російськомовних газет у цей же період були удвічі більше.)
І раптом, «Книжкова палата» звітує, що станом на 03.09.2011р. - для порівняння з 03.09.2012р. (приготувалися саме під Миколу Яновича) - кількість видань російською мовою зафіксована на рівні 2596 одиниць ( вдвічі менше) з тиражем у 7,8 мільйонів примірників, що також поділено навпіл у порівнянні з 2008-2011 роками.
Дивлячись на ці метаморфози, виникає питання: «Хто ж так жорстоко притиснув російську мову на території України у 2011 році, щоб уряду Януковича «КаКою» прийшлося її рятувати?».
Але на«КаКа»ли вони не тільки тут…
З 2000 року за Указом Леоніда Кучми та, у відповідності до «Порядку…», підписаного тодішнім Главою Адміністрації Президента України В. Литвином, з першого вересня кожного року учням середніх загальноосвітніх навчальних закладів на вшанування пам’яті Тараса Шевченка призначалися стипендії строком на один календарний рік.
З першого вересня 2011 року для: учнів 5-11 класів стипендія була у розмірі 600 гривень, студентів і курсантів вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації – 800 гривень, студентів і курсантів вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівня акредитації – 1000 гривень.
Указ про призначення таких стипендій у 2011 року Адміністрація Президента оприлюднила першого вересня. Щороку мало би виплачуватися тридцять дев’ять таких стипендій, але вже у нинішній рік потреба вшанувати пам'ять Тараса Шевченка у влади відпала.
Ось така цифрова ілюстрація дійсного відношення цієї влади до розвитку державної української мови, ось такі 166 відсотків!