Так створюється «порочне коло»: Україна імпортує газ, вартість якого зростає – цей газ неефективно витрачається – щоб зробити комунальні послуги доступними для українців, уряд запроваджує субсидії, але через низьку енергоефективність будівель більша частина виробленої теплової енергії все одно йде на «обігрів повітря» – і ми знову змушені імпортувати газ. Грошові витрати супроводжується екологічним проблемами через значні викиди СО2.
Звісно, великі енерговтрати – не вина українців. Більшість будинків і підприємств у країні проєктувалися та будувалися за часів СРСР, коли ніхто не думав про енергоефективність, екологію та вартість енергоресурсів.
Сьогодні у нас є лише два шляхи, як діяти в цій ситуації. Тупиковий – залишити все «як є» і щороку витрачати мільярди на закупівлю енергоносіїв та субсидії. І європейський: максимально вкластися у термомодернізацію та підвищення енергетичної ефективності. Держава вже декілька років поспіль проводить відповідну політику. Але щоб вона принесла бажані результати, необхідно, щоб її розділяли і підтримували самі громадяни.
Досвід сусідів
Специфіка термомодернізації в тому, що її не вийде зробити «точково». Утеплення зовнішніх стін самотужки на окремі квартири, як часто роблять, не принесе суттєвої економії. Будинок все одно продовжить «фонити», втрачаючи тепло. Проблему можна вирішити тільки спільними зусиллями всіх мешканців. Це вимагає організаційних рішень, але результат у вигляді підвищення комфорту і зменшення рахунків за комунальні послуги того вартує.Втім самоорганізація - не єдина вимога для проведення енергоефективних заходів. Вони вимагають фінансових витрат, які зазвичай є доволі відчутними. Тому в європейських країнах, що проходили цей шлях, термомодернізація житлового фонду робилася спільними зусиллями громадян, громади і держави. Зазвичай такі національні програми реалізуються у вигляді цільових кредитів власникам житла, частину яких покриває державний бюджет. Для нас корисним є досвід сусідньої Польщі. З багатьох причин: і через те, що клімат Польщі подібний до українського. І її житловий фонд, збудований в період після Другої світової війни до 1990-х років, є фактично таким самим, як в Україні. Поляки швидко оцінили ті вигоди, які принесе громадянам і державі підвищення національної енергоефективності. Перші програми з термомодернізації запрацювали там наприкінці 90-х. За 20 років, що минули з того часу, країна провела масштабну термомодернізацію житлового фонду. У Польщі кредити на термомодернізацію надають комерційні банки, які уклали угоду з державним банком Gospodarstwa Krajowego. Право на отримання компенсації мають власники житлових будинків (юридичні особи) усіх форм власності. А технічною умовою є вимірювані показники зниження споживання енергії на опалення і гаряче водопостачання – на 25% в кінцевому підсумку. Загальна процедура виглядає так. Державний банк розглядає результати енергоаудиту будівлі, потім погоджує видачу компенсації. Після цього комерційний банк надає заявнику кредит, з якого оплачуються рахунки, виставлені підрядниками за проведення робіт. Після їх завершення ліцензований експерт оцінює відповідність здійснених заходів енергоаудиту та проєкту. Якщо всі норми дотримані, державний банк переводить компенсацію на рахунок комерційного банку, в якому обслуговується замовник. Створений у 1998 році Фонд термомодернізації є системним елементом житлової політики Польщі і щорічно поповнюється з держбюжету. Так, у 2020 році програмами Фонду скористалися власники понад 40 000 багатоквартирних будинків. Звісно, не все зі старту відбувалося гладко. Тільки після 5 року роботи Фонду термомодернізації поляки стали активно використовувати його можливості. Це було пов’язано як з оптимізацією вимог банків до позичальників і самої процедури компенсації, так і з проведеною інформаційною кампанією, що познайомила поляків з перевагами програми.
Національна програма енергоефективності: популярність з високим потенціалом
В Україні діє Державна програма з енергоефективності – перевірений роками ефективний інструмент державної підтримки при впровадженні енергоефективних заходів в оселях. Програма надає співфінансування мешканцям будинків, які вирішили зробити термомодернізацію. Часто державна програма посилюється також місцевими програмами, що масштабує їхній ефект і значно зменшує інвестиції, які потрібно зробити самим мешканцям. Приклади: На Львівщині, у місті Борислав, у приватному двоквартирному будинку за програмою теплих кредитів було встановлено твердопаливний котел. Сума кредиту становила 44 865 грн, держава відшкодувала 8973 грн.У результаті витрати на опалення будинку площею 86 кв м. в опалювальний сезон зменшилися з 300-400 куб м газу на місяць до 100-150 куб м. Тобто економія склала понад 60%. У Закарпатській області для енергомодернізації приватного будинку – утеплення, встановлення вікон, твердопаливного котла та радіаторів – було використано 168 300 грн кредитних коштів. З них держава відшкодувала 51 195 грн. Як результат – домогосподарство зменшило використання газу з 800 куб м на місяць до 200 куб м. Економія склала 75%.Загалом комплексна термомодернізація будинку (від встановлення побудинкових лічильників тепла та індивідуальних теплових пунктів до заміни дверей і вікон) здатна зменшити споживання енергії на 50% і навіть більше. А разом з цим - знизити витрати на опалення та гаряче водопостачання. Лише у 2020 році за ініціативи Держенергоефективності було запроваджено 153 місцевих програми співфінансування «теплих» кредитів (18 обласних, 46 районних, 60 міські, 7 сільських, 22 ОТГ). На їх реалізацію з місцевих бюджетів було виділено понад 179 млн грн.Слід відзначити, що розмір компенсації по кредитах в Україні з боку держави є більшим, ніж у Польщі. Програма популярна серед українців, оскільки дає змогу мешканцям доволі швидко «повернути» кошти, витрачені на термомодернізацію житла завдяки суттєвому зменшенню рахунків за комуналку. І отримати значно вищий рівень комфорту у власних оселях.Програма позбавлена зайвої бюрократії і не передбачає безпосереднього контакту позичальника з чиновниками, що нівелює корупційні ризики. Через доведену ефективність вона має високий рівень довіри серед українців і стабільно високий попит. За 7 років нею скористалися близько 870 тисяч домогосподарств, які проінвестували в енергоефективні заходи й отримали державну компенсацію у майже 3,5 млрд гривень.Але програма може - і повинна - бути ще популярнішою. Для успіху державної програми енергоефективності необхідно поєднання трьох факторів: наявність відповідних механізмів, створення необхідної нормативної бази та інформування людей і стимулювання їх до самоорганізації.
Законодавчі зміни для досягнення енергоефективності
Важливим досягненням 2021 року стало прийняття у жовтні довгоочікуваного закону «Про енергетичну ефективність». Він замінив застарілий закон «Про енергозбереження» від 1994 року і встановив сучасні, європейські засади для розвитку сфери енергоефективності.Закон закладає фундамент для системного фінансування державних програм енергоефективності, передбачаючи в Державному бюджеті на них не менше 1% видаткової частини бюджету. А також доручає Уряду розробляти та затверджувати державні цільові програми енергетичної модернізації житлового фонду, підприємств-виробників теплової енергії, водопостачання та водовідведення.Плати менше – живи комфортно. Такий лейтмотив Державної програми енергоефективності. Українці можуть суттєво економити на комунальних послугах і не втрачати у рівні комфорту, а, навпаки, підвищувати його. Енергоефективність сьогодні - не далека перспектива. Це один із головних рецептів соціально-економічного захисту українців, можливість створення нових робочих місць, позбавлення від «енергетичної бідності» та посилення енергетичної незалежності України.