ГлавнаяБлогиБлог Юлії Орлової

«Якщо він такий чудовий, чому мені так погано? Як розпізнати й подолати аб'юз» Ейвері Ніл. Уривок з книги

Більшість жінок, які перебувають в аб’юзивних стосунках, можуть про це навіть не підозрювати: помітити маніпулятивний тиск значно важче, аніж фізичне насилля. Пригноблення, контрольованість, гнітюча провина — знайомі відчуття? Провідна американська психотерапевтка Ейвері Ніл нагадує: у парі має бути комфортно обом партнерам. Її нова книга «Якщо він такий чудовий, чому мені так погано? Як розпізнати й подолати аб'юз» (видавництво бестселерів Vivat) допоможе визначити, чи справді людина поряд із вами вас використовує, за потреби розірвати жахливі стосунки та наново віднайти власну ідентичність. Дізнайтеся, як виховати почуття гідності у своєї доньки і тим розірвати заворожене коло насильства.

РОЗДІЛ 1

РОЗПIЗНАВАННЯ НАСИЛЬСТВА

Він не жорстокий, він ніколи не вдарить мене.

Забагато жінок, щоб порахувати

ЩО ТАКЕ НАСИЛЬСТВО?

Насильство — це неприпустиме або жорстоке поводження. Сценарії будь­-якого типу насильства однакові. Коли я застосовую термін «насильство», то маю на увазі всі його види: вербальне, емоційне, психологічне, сексуальне та фізичне. Я ніколи не бачила стосунків, у яких фізичне насильство не супроводжувалося б вербальним, емоційним і психологічним.

Хочу чітко зазначити, що насильство трапляється в усіх типах стосунків. Насильством уважають будь-­яку поведінку або ставлення, мета яких — залякувати, погрожувати, тероризувати, маніпулювати, кривдити, принижувати, винуватити, ображати або заподіювати біль. До нього належить будь­яка поведінка, спрямована на те, щоб контролювати або ізолювати людину. Типового портрета тирана, зновтаки, не існує. Насильство поширене серед людей з усіх рас, етносів, вікових груп, релігій, соціально­економічних груп, сімей. Насильство не є чітко окресленим явищем, і часто стосунки, які здаються неправильними, дуже заплутані. Насильство має багато форм і може існувати між батьками й дітьми, між братами й сестрами, між друзями. Украй важливо знати, що є прийнятним поводженням, а що — ні.

Дозвольте наголосити, що ця книжка не лише для жінок, які зазнають фізичного насильства в стосунках. Будь ласка, нехай вас не спантеличує слово «насильство». Не думайте, що вас це не стосується, якщо вас не лупцюють. Насильницька поведінка має багато різних нюансів, і часто її важко визначи ти. Можете замінити слово «тиран» словом «грубіян», а слово «насильство» — фразою «неприйнятне поводження», якщо так вам буде легше сприймати викладену тут інформацію.

Більша частина історії насильницьких стосунків криється в періодах між відвертими сплесками насильства. Саме з класичних невловимих моделей поведінки тирана можна здобути найбільше інформації про стосунки та розподіл влади між тираном і його партнеркою. Я часто чую від жінок, що психологічне насильство було гіршим за фізичне. Хай як важко в це повірити, із цим погодилася більшість жінок. Психологічні ігри, уміння все перекрутити, відмова брати на себе відповідальність та виконувати обов’язки, знецінювання, притягування й відштовхування партнера — через усі ці тактики, що застосовує тиран, у більшості жінок виникають почуття збентеження, обрáзи, гніву, сорому й каяття. І часто ці почуття тривають набагато довше за стосунки з тираном. Тому я так сильно наполягаю на обговоренні того, як зцілитися після насильницьких стосунків.

Щоб читати книжку було зручно й зрозуміло, я називатиму «тираном» того, хто застосовує свою владу для контролю та приниження, словом «ви» — людину, з якою так поводяться. Я також називатиму тирана словом «він», а жертву — «вона», але, будь ласка, зауважте: ці терміни — просто для зручності читання, я вживаю їх тому, що це типова форма насильницьких стосунків.

Утім існує чимало чоловіків, які перебувають у насильницьких стосунках, де діють ті самі правила й тактики насильства. Одна з чотирьох жінок та один із сімох чоловіків ставали жертвами тяжкого фізичного насильства з боку інтимного партнера. До того ж майже половина всіх жінок і чоловіків у США зазнавали психологічної агресії з боку інтимного партнера. Ця тривожна статистика чітко показує, що це проб лема, яка потребує обговорення. Існує багато типів насильницьких стосунків, і я вважаю, що інформацію з цієї книжки можна застосувати в будь­якій ситуації.

Як сказано вище, чимало чоловіків опиняються в насильницьких стосунках. Їхні партнерки осуджують їх, зневажають, знецінюють чи поводяться з ними агресивно. На жаль, це надто поширене явище, про що, на мою думку, важливо згадати в цій книжці. Чимало тактик насильства однакові в тиранів обох статей. Власне, чоловік, який читає цю книжку, може впізнати в описах тирана свою партнерку. Жінки можуть вправно й обачно — не гірше за чоловіків — маніпулювати своїми партнерами чи виявляти агресію і часто прагнуть уваги, демонструючи свою імпульсивність. Ніхто не заслуговує на стосунки, в яких його принижують або зневажають. Знущання зі свого партнера однаково неприйнятне як для чоловіка, так і для жінки. Жодні стосунки не можуть бути успішними, якщо в них є підлість і жорстокість, адже ці риси вбивають кохання.

Утім основна різниця між перебуванням у стосунках з тираном і з тиранкою полягає в тому, що більшість чоловіків не бояться за своє життя або життя своїх дітей. Це не означає, що жінки ніколи не скоювали жахливих насильницьких учинків. Таке траплялося. Проте чоловіки набагато рідше відчувають, що їхнє життя під загрозою.

Ґевін де Бекер казав: «Зрозуміло, чому чоловічий і жіночий погляди на безпеку такі різні, — чоловіки й жінки живуть у різних світах… У глибині душі чоловіки бояться, що жінки сміятимуться з них, тоді як жінки в глибині душі бояться, що чоловіки їх уб’ють».

З ранніх років дівчата навчаються придивлятися до свого оточення, щоб розпізнати можливу небезпеку. Інтуїтивний страх жінки — цінний дар, який автоматично сповіщає її про потенційну загрозу. Інтуїція надає неабиякий захист. Однак дівчат і жінок також привчають бути милими й турботливо ставитися до інших. Хоч сама собою це непогана ідея, проблема в тому, що дівчата й жінки часто ігнорують свою інтуїцію і намагаються бути милими, сподіваючись на те, що люди загалом або конкретна особа схвалюватимуть їх. А коли жінки ігнорують свою інтуїцію, недооцінюють, а потім зовсім відкидають свої страхи, вони несвідомо наражають себе на небезпеку.

Залишається фактом те, що чоловіки загалом фізично більші та дужчі за жінок. Це автоматично визначає різницю в силі, і жінки часто, хоч і несвідомо, відчувають загрозу на певному рівні. Кажучи мовою соціології, протягом усієї історії жінки´ перебували під владою чоловіків і часто ставали об’єктами насильства, що тримало їх у покорі.

Власне, лише відносно нещодавно насильницьке поводження з жінками привернуло значну увагу і його більше не вважають соціально прийнятним. Завдяки цьому потерпілі від насильства можуть розраховувати на більшу допомогу, ніж будь­коли до того. Утім залишається сумним фактом те, що чимало жінок не користуються доступними їм ресурсами й не звертаються по допомогу. На це є безліч причин, але одна з найпоширеніших полягає в тому, що багато жінок не усвідомлюють заподіяної їм шкоди, якщо їх не ображають словесно або не чинять фізичного насильства над ними.

Іноді жінка відмовляється визнавати нездорову динаміку у своїх стосунках. Така жінка знаходить втіху у своєму запереченні, адже це звільняє її від кроку в невідомість. Украй важко поставати проти партнера, який зробив усе, щоб мати повну владу над вами. Ті, хто все ж розпізнає тактики насильства, нерідко бояться, що будуть суворо покарані, якщо спробують піти.

Хочу також зауважити, що в тирана часто можуть бути ознаки розладу особистості або повноцінний психічний розлад. Особа з антисоціальним (соціопат) або нарцисичним розладом (нарцис) з більшою імовірністю вдасться до агресивної або деспотичної поведінки, адже вона може мати величезну потребу в контролі та майже не мати співчуття до інших. Обидва психічні розлади більш характерні для чоловіків. Межовий розлад особистості, що частіше трапляється серед жінок, — ще один психічний розлад, часто пов’язаний з тиранічними нахилами. Суперечлива натура людини з цим розладом особистості (класично він поєднаний з емоційною нестабільністю) часто схильна до насильства.

Про кожен із цих розладів і про те, як це — бути в стосунках із такою людиною, написано безліч книжок. Якщо ви підозрюєте, що перебуваєте або перебували в стосунках з людиною, що страждає на будь­який із цих розладів, я закликаю вас читати далі, адже знання моделей поведінки, характерних для кожного розладу, може стати вам у пригоді. Проте мета книжки полягає не в тому, щоб подати докладний опис цих розладів. Факт лишається фактом: існує багато агресивних людей, які не мають певних психічних розладів, та через це насильство не стає менш тяжким для жертви. Ця книжка загально описує тактики насильства, які існують незалежно від того, можна діагностувати в людини психічний розлад чи ні.

Юлія Орлова Юлія Орлова , Генеральний директор видавництва «Віват» (ГК «Фактор»)
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram