Україна на Франкфуртському ярмарку
Цього року Україна гідно представлена на ярмарку в Німеччині: 140-метровий національний стенд, оформлений у жовто-блакитних кольорах (дизайн Андрія Лінніка), велика кількість учасників (28 видавництв порівняно з минулорічними 16-ма), широкий асортимент сучасної поезії, прози, дитячих творів. На відкритті національної експозиції виступив віцепрезидент Франкфуртського ярмарку Тобіас Фосс, який відзначив той ривок, який зробила українська література у світі протягом останніх п’яти років.
Ми заявили про те, що українська література існує. І вона гідна того, щоб про неї дізнались
А ривок і справді є. Вперше Україна взяла участь у Франкфуртському ярмарку у 2015 – все починалось зі стометрового майданчика і кількох видавців, які приїхали по права на іноземні видання. Зараз же книгорозповсюджувачі права не тільки купують, але й продають. Станом на сьогодні перше універсальне видавництво України Vivat продає права на переклад творів вітчизняних письменників у 26 країн світу. Показник значний у порівнянні із ситуацією минулих років та успіхами інших видавництв у промоції національного літературного бренду. Проте, з іншого боку, потенціал українських авторів більший – вони можуть і повинні продаватися не в 26 країнах, а по всьому світу, як це відбувається із американськими та англійськими письменниками. Нашим авторам вистачає і хисту, і таланту. Не вистачає одного – державної підтримки.
Промоція вітчизняної літератури у світі: досвід інших країн та українські реалії
У 2017 році норвезький уряд підтримав книготворців, профінансувавши видання 538 творів вітчизняних авторів 44 мовами. Це 538 історій про історію Норвегії, про її культурних і історичних діячів, про її побут та традиції. Керівництво Грузії з 2010 року фінансує друк книжок іноземними мовами до Франкфуртського ярмарку. І якщо у 2011 гроші були виділені всього на два видання, то у 2015 тамтешній уряд підтримав публікацію більш ніж 40 книжок. В результаті у 2018 році країна стала почесним гостем на найбільш масштабній літературній події у світі. Що в цей час робить український уряд? Абсолютно нічого.
Просування української культури у нас відбувається за принципом «кому треба, той і робить». Треба видавцям, письменникам, меценатам, волонтерам, - кому завгодно, але не державі. Результат відповідний. Ми рухаємось ніби віз без колес – штовхаємо, силимося, але «буксуємо» у рихлій землі економічних проблем. Просимо підтримки від держави, але поки що її не отримуємо, на відміну від представників галузі в інших країнах Європи.
Перспективи української літератури у світових масштабах
То які перспективи вітчизняних видань на тлі відсутності державної підтримки? З одного боку, є невтішні прогнози щодо скорочення фінансування промоції літератури у 2020. З іншого боку, є відкритий діалог видавництв із урядом – чиновники слухають, а от чи почують – питання.
Незалежно від того, яким буде рішення влади щодо підтримки або непідтримки національної культури, і видавці, і письменники, і громадські діячі продовжать «штовхати цей візок». І особисто я вірю, що згодом світ дізнається про наших авторів, а через них – про нашу історію, культуру, світогляд. Питання лише в тому, чи буде це рано або пізно.