Щодо балансу. У вітчизняному законодавстві, зокрема, в Законі України про ЦВК йдеться, що у поданні Президента України про призначення на посаду членів Комісії враховуються пропозиції депутатських фракцій і груп, утворених у поточному скликанні Верховної Ради України. Ніде не говориться, що президент має врахувати абсолютно всі пропозиції фракцій. Таким чином закиди Опоблоку, що «їх не взяли» не зовсім коректні.
Звісно, вони можуть (і намагаються це робити) активно коментувати європейський Кодекс належної практики у виборчих справах. Там дійсно йдеться про збалансоване представництво політичних сил. Але не треба плутати праведне з грішним. Наразі подання Президента України внесено відповідно до вимог Основного закону та Закону України про ЦВК та відповідає вимогам національного законодавства.
Щодо результативності подання. Тут можна ламати списи, і не один. Але наразі враховані пропозиції більшості фракцій, окрім Опоблоку. Навіть кандидатуру БЮТу включили в список.
Чи все так прекрасно? Ні. Хвилюватись все-таки є чого. Наприклад, той факт, що подання на одну особу перебільшує кількість вакансій – на 13 вільних місць подано 14 кандидатур. Яким чином можна вийти з цієї дивної арифметики? Тут, відверто кажучи, доволі складно щось прогнозувати. Адже невідомо, який сценарій розвитку подій застосують.
З одного боку, висновки Комітету щодо тої чи іншої особи мають рекомендаційний характер. Але Комітет не вправі не внести кандидатуру, запропоновану президентом. Не мають таких повноважень.
Невже мають намір обирати членів ЦВК шляхом рейтингового голосування? Це не зовсім відповідатиме Регламенту ВРУ. Адже відповідно до статті 209 призначеним на посаду члена Центральної виборчої комісії вважається той кандидат на посаду, який підтриманий більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради. Отже – 226 і кандидат вже обраний Член.
Щодо формату голосування. Зазвичай голосують пакетом - за процедурою ad hoc. Бо можуть відбуватись різноманітного роду політичні домовленості, які складно обійти чи проігнорувати. Один Член ЦВК, для прикладу, може зайти від певної політичної сили, іншій – не зайти. Може так скластись, що великі фракції сформують штаб ЦВК «на двох». Адже два члени ЦВК залишаються при повноваженнях.
Закон України про ЦВК говорить, що Комісія є повноважною з моменту призначення на посаду та складення присяги не менш як двома третинами її складу - тобто 10 членів ЦВК. Двоє уже є. Залишається обрати вісім. Таку кількість без проблем можуть сформувати «на двох» найбільші фракції - «БПП» і «НФ». Тоді аутсайдерами залишаються маленькі політсили, які запропонували по одній кандидатурі.
Хоча малоймовірно, що такий сценарій застосують. Адже це викличе шквал критики з боку міжнародної спільноти. Нинішній владі черговий скандал ні до чого, зважаючи на таке омріяне очікування чергового траншу МВФ. Але цілком виключати такий варіант розвитку подій у наших умовах я б не поспішав. Як показує досвід – все може змінитись в останню мить.
Звісно, для малих фракцій було б краще заходити у таке голосування пакетом – за процедурою ad hoc. Однак у нас на одну кандидатуру більше, ніж є вакансій. Тому пакетом уже не зайдеш. Треба визначитись, хто ж набере ці голоси.
Щодо ймовірності голосування. Цього тижня голосування навряд чи відбудеться. Адже всі кандидати мають пройти спецперевірку. Інший варіант – хтось із кандидатів не пройде цю перевірку. Тому відкриється можливість для голосування пакетом. Та й у самій ВР поки що немає необхідної кількості голосів. Отож швидше за все подання президента розглянуть на наступному пленарному тижні – наприкінці лютого.
Щодо політизованості процесу. Лунають також думки, що формування ЦВК - занадто політизований процес. А як по-іншому? Ми ж не про Марс говоримо, а про українську дійсність. Зрозуміло, що рівень заполітизованості при формуванні такого органу існує.
Куди правду діти - у нас так побудована система формування ЦВК, що він не може бути не політизованим. Тут залучені низка політичних гравців найвищого рівня, враховуються бажання та інтереси різних політичних сил. Так що усі ці баталії і дискусії, які точаться навколо цього органу, відповідають нашому законодавству. Як там каже народна мудрість – як постелиш, так і виспишся.
Варто розуміти, що наразі не існує дієвих механізмів стримання і противаг. Всі члени ЦВК – представники політичних сил. Немає законом визначеної вимоги щодо представництва від наукового кола, наприклад, які були б хоч якимось запобіжником.
Так що формування незалежної ЦВК в широкому розумінні цього слова – це відкрите питання і я впевнений, що ми ще не раз до нього повернемось.