Допомога чорнобильцям - крихти з панського столу

На тобі, небоже, що мені не гоже. Знову народна мудрість втілюється на практиці у стінах ВР.

Цього разу уряд вирішив точково згадати про чорнобильців. Адже раз в рік «для так годиться» перед річницею Чорнобильської аварії треба врахувати інтереси знедолених. Мабуть, таким чином у Кабміні купують собі пропуск на мітинг до чорнобильців.

Фото: spilkachernobulja.io.ua

Діяти половинчасто у важливих питання – це уже напрацьований стиль роботи уряду. Сьогодні в порядок денний сесії включили Проект Закону №5594 Про внесення змін до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (щодо посилення соціального захисту деяких категорій).

За словами спікера ВР Парубія, законопроект "потрібен і важливий".

Проте, ті, хто в темі, розуміють, що ця законодавча ініціатива насправді не вирішує і десятої частини проблем чорнобильців.

Законопроект половинчастий, написаний на коліні. Зокрема, дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зарахованих до першої категорії, надається право на призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника незалежно від причинного зв’язку смерті годувальників з Чорнобильською катастрофою. І все. На цьому вирішення проблем чорнобильців закінчилось. Мовляв, весь пиріг – то забагато, а от крихти з панського столу – в самий раз.

А проблем тут без лишнього пафосу – бери, не хочу.

Вони стосуються і рівня пенсій, і якості медичного обслуговування, і фінансування інших пільг, які свого часу запровадили на законодавчому рівні, але так і не профінансували.

Нагадаю, за даними організації Союз "Чорнобиль", із 600 тис. ліквідаторів 10% померли і 165 тис. стали інвалідами. При цьому, кількість постраждалих від Чорнобильської аварії можна визначити лише приблизно.

З року в рік стан людей погіршується. В окремих поліських районах взагалі не залишилося здорових дітей. Серед жінок, які у 1986–1987 рр. брали участь у роботах, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, рівень захворюваності на рак молочної залози в 1,6 рази вищий, ніж середній по країні.

Чи хвилює це Кабмін? Як бачимо із запропонованого ними законопроекту – не дуже.

З 2006-го року чорнобильцям "урізали" всі надбавки. Вирішили надавати щомісячну допомогу на харчування - 400 грн для першої категорії постраждалих і 200 грн - для другої категорії.

От мені цікаво, як за 400 грн з нинішніми цінами на продукти мають вижити люди? Ніхто не каже обсипати їх золотом. Ми всі розуміємо, в якій країні живемо. Але ж не треба так відверто знущатись над своїми громадянами, прирікати їх на якесь злиденне життя в той час, коли на фінансування політичних партій є гроші, а людям на харчі – навіть не мрійте.

Говоримо про дуже прості речі – полікувати і нагодувати людей. Це те, чого заслуговує кожен українець. Чи не так?

Чому, до речі, на розгляд парламенту не вносять законопроект №6292? Бояться? Адже в цьому законопроекті якраз і прописаний механізм реальної допомоги чорнобильцям. Стривайте, це ж не ініціатива уряду, кому ж тоді всі лаври приписувати.

Практика «вибіркового милосердя» стосується не лише чорнобильців. За такою ж схемою держава «піклується» і про інші вразливі соціальні групи – сиріт, пенсіонерів, малозабезпечених, воїнів-АТО та ін.

Тобто в країні немає адекватної соціальної політики. І що найгірше – ніхто цим особливо не переймається. У всіх офшори, контрабанда з АТО, газові спекуляції, золоті годинники і приватні церкви. Вочевидь, крізь призму особистого багатства важко розгледіти нужденне життя як чорнобильців, так і решти українців.

З таким підходом у нас точно «жити по-новому» ну ніяк не вийде.

Владимир Пилипенко Владимир Пилипенко , Представитель Украины в Венецианской комиссии 2013-2017, кандидат юридических наук
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram