І ось, я тут як парламентар і з перших секунд, був налаштований на плідну законотворчу роботу. Я розумію, що основна діяльність депутата повинна відбуватися тут, в будинку на Грушевського - і ми, депутати, повинні, згідно наказу наших виборців, своїх функцій, повноважень, і набутого життєвого досвіду - ТВОРИТИ УКРАЇНСЬКУ ПОЛІТИКУ.
Однак, українська політика - це щось таке особливе! Може від того, що на 22 –му році незалежності ми все ще знаходимось на роздоріжжі зовнішньої політики, а може від дефіциту політичної культури, і вже точно від того, що парламент розколотий на два практично полярних ідеологічних табори, перебувати у «Храмі законотворення» було відверто неприємно. Бійки, штовханина, блокування трибуни… я не хотів би виправдовувати це, але як іще можна діяти за повної відсутності легітимних методів протистояння «безкраю» партії регіонів, яка разом з комуністами, усю попередню каденцію голосувала всупереч Конституції, і тепер, набрехавши усій країні, знову займається «політичним фортепіано». Ми ж бо, опозиційні депутати, взяли зобов’язання перед виборцями - навести порядок в парламенті, в першу чергу примусити парламентських прогульників голосувати особисто, тому і виконуємо цю обіцянку як можемо… Як оте «добро», що має бути з кулаками…
До речі, ще в минулому скликанні, за спікерства Арсенія Яценюка, на пультах для голосування була встановлена програма «Рада-3», яка забезпечує чесний законотворчий процес, (тобто потрібно натиснути на дві кнопки одночасно, таким чином у депутата не має можливості голосувати за себе і «за того хлопця»). Однак регіонали і комуністи не погоджуються на це, вони хочуть залишити парламент VII скликання тим же посміховиськом, яким він був у попередню п’ятирічку. Чому так відбувається? Тому що, якщо ми, об’єднана опозиція, йшли до Ради займатися саме законотворчою діяльністю і ходити на засідання парламенту постійно, то в партії «регіонів», більшість людей, це не політики, а бізнесмени, промисловці, які прийшли для того аби захистити свій власний бізнес, лобіювати його інтереси. Тому їм і не «цікаво» щоденно сидіти у депутатських кріслах та приймати закони.
Іще більш гнітюче враження справив на мене процес обрання спікера та прем’єра! Вони, обидва літні вже, втомлені життям люди, які з величезними труднощами, вичавлювали із себе українські слова, тяжко і ухильно відповідаючи на запитання, які ставила опозиція. Загальні фрази, штампи, статистичні дані, які наводив на трибуні Микола Азаров, нікого не влаштовували, і загалом не цікавили. Такі відповіді можна почитати у будь-який чинушній відписці… Але слухняна більшість, не повівши оком, обрала їх на найвищі державні посади! При чому, ці кандидатури підтримали і новообрані тушки, ті само висуванці, які колись, працювали в уряді Юлії Тимошенко, а сьогодні перебігли під крильце партії регіонів. Але, я вірю, що незабаром прийде час, і вони зазбираються у зворотному напрямку!
До речі, я хотів би розвіяти один міф, що формується у ПиАр - середовищі провладної партії, це міф про те, що депутати - мажоритарники змушені будуть співпрацювати з владою, тому що їм треба буде використовувати бюджетні кошти на своєму виборчому окрузі, лобіювати інтереси території десь в Уряді й тому подібне. Це абсолютно хибна думка і хибна ідея! Співпрацювати з цією владою, яка є антинародною за своєю суттю, у мене, та думаю й у інших опозиційних мажоритарників, не має жодних бажань і мотивацій. Повноваження депутата, чітко виписані в Законі «Про статус Народного депутата України», в регламенті, де унормовані форми й методи співпраці з владою. І тут моя позиція чітка: КМДА та районні, у місті Києві державні адміністрації - це підрозділи адміністрації Президента, які не представляють місцеву громаду. Отож, згідно закону, місцеві райдержадміністрації зобов’язані реагувати на офіційні запити Народного депутата України, надавати на них відповіді, й вживати заходи по усуненню тих проблем, які містяться у запиті. А їх у місті Києві, сьогодні є велика кількість - екологічних, соціальних, побутових, житлово-комунальних. Сьогодні у Києві, обрані 12 народних депутатів, і усі ми гідно представлятимемо інтереси киян у вищому законодавчому органі країни. Втім, одне питання мене тривожить, а з яких коштів, можна було б вирішувати проблеми на округах, якщо грошей то – немає! Так Законом України «Про бюджет» у наступному році, передбачені вилучення з бюджету міста Києва, в сумі - 8 млрд. 600 мільйонів гривень. В таких умовах, основна функція депутата, обраного на мажоритарному окрузі – це встановлення жорсткого контролю за використанням бюджетних коштів: те, що відбувалося з бюджетом міста до сьогодні є абсолютно неприпустимим! І тут ми розраховуємо на допомогу громадян! Для цього ми відкрили депутатські приймальні, будемо зустрічатися з людьми і, спільно з місцевими громадами та активістами будемо вирішувати всі проблеми життєдіяльності нашого міста.
І останнє, про що я хотів би сказати. Депутати мажоритарними, які були обрані у місті Києві, створили у Верховній Раді України депутатську групу «Кияни», яка функціонує задля оперативного вирішення проблем столиці. Я хочу сказати, що ми домовилися про створення цієї групи, ще коли йшли на вибори. До цієї групи входить - 11 депутатів: 10 – від Об’єднаної опозиції та один від Свободи, сподіваюсь, що незабаром, до нас приєднається - Юрій Левченко, якого, я впевнений, незабаром оберуть по Шевченківському району міста Києва. Основна мета діяльності групи - відродження самоврядування в столиці, контроль за прозорим використанням бюджетних коштів, а також перегляд тих рішень Київради, що були прийняті київською владою з порушеннями чинного законодавства України.