Як не дивно, найголовнішою причиною російської агресії є внутрішня слабкість самої Росії. Відсутність реформ, посилена залежність від сировинного експорту, наростання масових протестів спонукали Кремль переключити увагу російського населення на щось інше. А саме – на ідеології "русского міра" та необхідності захисту етнічних росіян в Україні від "бандерівців".
По-друге, путінський режим боїться демократичної України значно більше, ніж усіх американських та натівських ракет разом узятих. Адже успішний соціально-економічний розвиток України як європейської держави неодмінно поставить питання всередині Росії: "Україна змогла, а чому у нас все так погано?".
Третьою причиною агресії Путіна стало небажання визнавати існування України як окремого суб’єкта. Для Кремля України як держави не існує, і Путін вже давно і прямо про це говорив лідерам західних держав. До речі, це ж саме він казав і про Казахстан.
Із намірів Путіна стає зрозумілим, що ключова ціль війни, яку він розв’язав, полягає не у тому, щоб захистити ніким не порушувані права росіян в Україні, а у тому, щоб зробити Україну слабкою, розколотою та позбавленою перспектив на європейські стандарти життя. Путінська "альтернатива" для українців – це Магадан і Камчатка, куди вже відправляють біженців з Донбасу.
Тому кожен українець має усвідомлювати, що нинішня війна – це війна, у першу чергу, за незалежність України та за право людей жити за цивілізованими європейськими стандартами.