Реформа починається не зі вступу на посаду. В цей момент посадовець вже має представити суспільству свій політичний порядок денний, свою policy agenda – яку політику він втілюватиме – яка мета змін, які проблеми вирішуватиме, за допомогою яких інструментів, як даватиме собі раду з противниками його реформ, які соціальні ризики передбачає, які кроки робитиме для їх зменшення, які планує законодавчі, інституційні і фінансові зміни. Ми всі маємо розуміти, який порядок денний у політика, яка у нього policy agenda. На посаду реформатор має вступати підготовленим. Якщо Мустафа Найем вважає себе політиком-реформатором, то кожен його крок і кожен виступ мають бути про суть реформ, які він відстоює.
В реформах минув час рекомендацій та відмовок щодо корпоративної етики. Прийшов час персональної відповідальності за зміни: я знаю, що робити і відповідаю за наслідки цих змін.
Саме тому ми повинні змінити і дискурс про реформи - перейти від відстороненого сприйняття реформ як надто складних і незрозумілих до персональної відповідальності за контроль над зміною системи.
Тільки так можна ввести здоровий глузд у нинішню какофонію пустопорожніх демагогічних заяв та розрізнених недієвих критик щодо реформ. Ні в політикумі, ні в суспільстві немає чіткого розуміння суті і послідовності обов’язкових складових реформ.
Сотні кращих іноземних радників працюють чи дуже хочуть працювати з Урядом, сотні громадських експертів хочуть, щоб їх рекомендації, готові законопроекти були втілені, щоб стали політичними рішеннями. Уряд не має спроможності впорядкувати цю голосну суперечливу навалу доброї волі і не може використати скарби зовнішньої експертизи без власного чіткого Плану дій.
Колегіум Анни Ярославни наполягає на тому, що суспільство повинно ще до вступу на посаду вимагати від Президента, Прем’єра, міністрів їх політичного порядку денного. Тільки так ми зможемо запровадити персональну відповідальність та підзвітність за управління реформами в нашій країні.