Ані вчителі, ані батьки, ані видавці не забули, як уся навчальна література, окрім виданої у афілійованих з Табачником та його командою видавництвах, водночас опинилася під найсуворішою забороною, а у рекомендованих для використання у навчальному процесі підручниках «лідерів ринку» траплялося по кілька помилок на сторінці. Зараз це звучить безглуздо, але навіть Конституцію України та «Кобзар» Шевченка, що вийшли друком у видавництві «Ранок», використовувати в школах заборонялось. Учителі були вимушені ховати ці книжки від контролюючих осіб під загрозою втратити роботу.
У 2015 року школи нарешті отримали можливість самостійно обирати підручники, за якими будуть навчатися діти. Завдяки конкурсу більшість педагогічних колективів шкіл проголосувала за підручники дійсно високопрофесійних авторів, серед яких були і автори видавництва «Ранок». Це не сподобалося «постійним і незмінним друкарям» шкільних підручників. Зрозуміло, діяти за допомогою замовних статей простіше й звичніше, ніж покращувати власні посібники та чесно боротися за прихильність учителів.
Тому, не встигло минути багато часу з оголошення підсумків конкурсу 2016 року, як почали розповсюджуватися брудні наклепи про наше видавництво. Розміщуються вони на спеціально створених для цього інтернет-ресурсах, до яких не можна навіть застосувати судові санкції, бо сервери, де вони розташовані, знаходяться за кордоном.
У цих наклепах навіть немає автора. Він ховається під маскою громадської організації «Культурний спротив», зареєстрованої (зауважте!) місяць тому. Чому ж автори, які так наполягають на своїй активній громадьській позиції, сховалися під абстрактною назвою «прес-група»? Нічого дивного. Розуміють, що чекає на них за наклеп і образу честі й гідності колективів двох видавництв. Це питання для подальшого розгляду в суді. Взагалі так завжди роблять ті, хто боїться відповідальності за свої брудні пасквілі. Не бачите аналогії з доброзичливцями, які в 30-ті роки ХХ ст. здавали сусідів як ворогів і шпигунів, аби отримати їхню кімнату? Якщо у видавництв «Ранок» відібрати можливість друкувати підручники, на цьому можна добряче нажитися.
Але більш за все в цих псевдопатріотичних наклепах вражає публічне приниження жителів сходу України і, передусім, Харкова, розташованого поблизу воєнних подій. Заявляти, що на заході України живуть патріоти, а на сході — сепаратисти, є прямим посяганням на єдність країни та її територіальну цілісність. Саме Харків першим приймає до себе і поранених, і переселенців зі сходу нашої країни. Саме в Харкові створено найпотужнішу волонтерську організацію. Саме харків’яни узяли на себе велику щоденну допомогу нашим воїнам, їхнім сім’ям, переселенцям. Якось незручно в такий складний для країни час говорити про себе. Та якщо нас звинувачують в інфікованості бацилами сепаратизму, нам є що розповісти про наші волонтерські та благодійні акції. Ми ніколи не хизувалися цим, а просто допомагали тим, хто цього потребує.
Так, ми багато років експортуємо книжки в Казахстан, Польщу, Прибалтику, Молдову, Білорусь, Ізраїль, США і Канаду, також і в Росію. Це не просто валютна виручка для країни у той час, коли дехто її вимиває. Експорт українських книг — продукту співпраці українських авторів і українських художників — це експорт української культури та ідеології. Своїми книжками ми не тільки підтримуємо 2 млн українців, що офіційно проживають на території РФ, а й формуємо позитивний імідж України за кордоном.
Так, ми не поділяємо країну та український народ на своїх і чужих. Так, нам не байдужа доля маленьких українців, що опинилися на тимчасово окупованих територіях і які також хочуть навчатися за нашими українськими підручниками. Ви будете надзвичайно здивовані, але ми дійсно безкоштовно надсилали електронні версії наших українських підручників і методичної літератури на прохання окремих сміливих керівників шкіл Донецької та Луганської областей. А в Криму й Донецьку роздавали всім бажаючим українські книги, що залишилися після закриття наших філіалів на окупованій території.
Неодноразово ми намагалися реалізувати ідею створення дистанційних курсів для дітей, що живуть на окупованих територіях, з метою забезпечити їм можливість подальшого навчання у школах і вищих навчальних закладах України. І зараз ми підтримуємо новий проект дистанційного навчання, завдяки якому вони зможуть не лише навчатися за українськими програмами, а й отримати свідоцтво про навчання в Україні.
Звинувачувати нас у тому, що 2004 року ми підтримали відкриття інформаційного центру для вчителів у Донецьку — непорядна і ница маніпуляція. Можливо, якщо б таких центрів української книги у Донецькій, Луганській областях і в Криму було більше, то не склалася б нинішня ситуація.
Патріотизм визначається не за ім’ям людини, не за місцем проживання, не за одягом. Патріотизм визначається за діями. Патріотизм означає не кричати, а мовчки робити щось корисне для країни. Робити все, що можеш. А спекуляція на тему патріотизму вбога, неприпустима й злочинна.