Чому я так вважаю?
По-перше, треба сказати, що майже всі представлені концепції біль-менш схожі між собою і пропонують змінити правильні речі, які очевидні для всі. Наприклад, всі погоджуються, що діюча система організації охорони здоров’я за моделлю Семашка, яка подарувала нам велику і розвинуту інфраструктуру медичних закладів та висококваліфікованих фахівців, стала не підйомною для бюджету в українських сучасних реаліях. Щоб знизити навантаження на бюджет без скорочення кількості медичних закладів експерти пропонують перевести роботу медичних закладів в автономний режим (тобто управління медичним закладом повністю переходить до головного лікаря, а заклад приймає участь в конкурсних державних закупівлях медичних послуг на рівні з іншими). Тут одразу постає два запитання – чи вистачить навичок та знань у головного лікаря створити конкурентоспроможний заклад і чи виживе він в нових умовах капіталізму. Друге запитання – чи не призведе це до приватизації існуючих медичних закладів, тим самим збільшуючи кількість приватних медичних закладів і скорочуючи кількість державних.
Ще одна ініціатива, яка вважається мені правильною – це відхід від практики утримання всієї існуючої медичної інфраструктури (сплата за ліжко-місце), а сплачувати за бюджетні кошти надану пацієнту медичну послугу. Такі зміни я пропоную в своїй Концепції нової організації охорони здоров’я в Україні «Модель 5», такі ж самі пропозиції були озвучені робочою групою при МОЗ, яка працювала над концепцією реформи медицини в Україні. Проблема лише в тому, що ще з радянських часів ніхто ніколи не рахував вартість тих самих медичних послуг, і тому перший логічний крок , який потрібно зробити перед тим, як впроваджувати ці зміни – це розробка та затвердження офіційних тарифів на медичні послуги.
По-друге, всі ми знаємо, що медицина одна з найкорумпованіших галузей - це підтверджує і нещодавно оприлюднений в ЗМІ звіт. І ось тут цікаве запитання, тому що ніхто не знає і не пропонує нічого для того, щоб власне боротись з корупцією в медицині. Я навіть скажу більше, ми настільки не в змозі це побороти, що навіть ліки стали закуповувати через міжнародні фонди, тим самим підтверджуючи свою неспроможність вирішити та побороти це явище. Корупція роз’їдає медицину на всіх рівнях: поки правоохоронні органи притягують до відповідальності лікарів за хабар в 500 доларів, в той самий час на другому рівні, більш вищому, з бюджету зникає 9 млн грн.
І проблема в тому, що жодна з запропонованих концепцій не дає відповіді на запитання і не дає жодних пропозицій – як побороти це явище. Як зробити всю систему прозорою, визначити відповідальних осіб на кожному етапі та притягувати винних до відповідальності.
В своїй Концепції я пропоную досить захищену систему оплати за медичні послуги. Відсоток з загальної суми податків (3%) кожної окремої людини має цільове призначення – на медичні послуги, і нараховується на її власний рахунок. Отримані медичні послуги, гарантовані державою як безоплатні, оплачуються з персонального рахунку та персональною карткою людини на свої ж медичні послуги. Тобто жодний фонд, жодний чиновник не торкається цих грошей, все прозоро та зрозуміло. До того ж стимулює людину платити податки, адже тепер ми розуміємо на які саме соціальні гарантії будуть витрачатись ці гроші. Принаймні їх частина.
Згідно Концепції «Мрдель 5»: «Запроваджується обов’язкове державне медичне страхування усіх громадян України, яке відбувається за рахунок трансформації податку на доходи фізичних осіб у збір на обов’язкове державне медичне страхування без зміни існуючих ставок і бази оподаткування (без збільшення податкового навантаження!), а також встановлюється гарантований перелік і кількість медичних послуг, які кожен громадянин України може отримати за рахунок бюджетного фінансування через Фонд обов’язкового державного медичного страхування».
І на мою думку, чого дійсно не вистачає нашій країні для прийняття будь-якої концепції реформи медицини – це не гарних ідей, як і що реформувати, їх вдосталь. Не вистачає політичної волі, згуртованості та бажання рухатись до однієї цілі. Навіть в моїй Концепції, яку я також пропонував на розгляд уряду, я зазначив, що без політичної волі вважаю прийняття та впровадження Концепції безглуздим, адже нічого гарного з цього не вийде.
Згідно Концепції «Модель 5»: «При відсутності чи недостатності політичної волі Модель 5 краще не запроваджувати, щоб не переносити негативне ставлення суспільства до подальшої деградації Моделі Семашка на уявні наслідки «реформування» охорони здоров’я за «Моделлю 5».
І поки що нічого не віщує того, що ця політична воля з’явиться. Візьміть тільки один той факт, що наразі у Верховній раді вже зареєстровано 3 законопроекти "Про загальнообов'язкове соціальне медичне страхування в Україні", в яких пропонується створення Фонду загальнообов’язкового соціального медичного страхування, що є характерним для так званої Моделі Бісмарка (успішно реалізована у Німеччині). І тут же зареєстровано "Проект Закону про організацію медичного обслуговування населення в Україні", який передбачає створення спеціалізованої закупівельної агенції, що є характерним для моделі Беверіджа (бюджетне фінансування, яке існує в Великобританії). Ці дві моделі кардинально відрізняються одна від іншої. Різні підходи, різні системи, а значить знову роздоріжжя.
Будь-які зміни за будь-якою прийнятою концепцію не будуть мати позитивного результату до тих пір, поки немає групи людей, яка бачать куди йти і буде робити логічні кроки для досягнення цілей, вносити та приймати відповідні зміни до законодавства, які будуть рухати до цих змін. Відсутність політичної волі - це те основне, що буде стояти на заваді прийняття будь-якої концепції, якою вона б не була правильною. І це те, без чого будь-яка прийнята концепція реформи медицини не буде працювати.