З моменту закінчення чергових виборів народних депутатів України не пройшло і двох років, а українці знову постали перед дилемою вибору. Несподіванкою це не стало, адже ще взимку було очевидно, що сьогоднішній склад парламенту вже не зможе працювати нормально.
Після втечі Януковича політичне життя в країні відчутно переформатувалось, змінились центри впливу та електоральні вподобання виборців. Партія регіонів з тріском злетіла з вершини політичного Олімпу і падаючи, потягнула за собою Компартію.
Зрозуміло, що святе місце пустим не буває і на ще теплі крісла комуністів та регіоналів знайдеться ціла армія претендентів.
Де-факто президентська кампанія стала прологом кампанії парламентської, яка так само відбуватиметься в надзвичайно складних для України умовах. Частина окупованих українських земель та постійна загроза повномасштабного російського вторгнення суттєво вплине, як на результат виборів, так і на сам перебіг виборчої кампанії. Українцям в черговий раз обіцятимуть повернення Криму, голову Гіркіна та Путіна на срібній таці та багато-багато іншого, але, як вже показала практика нещодавньої президентської кампанії, такі обіцянки на практиці залишаються тільки обіцянками.
Проте, навіть це не є головною проблемою дострокових парламентських перегонів. Значно більшу загрозу несе те, що вибори відбуватимуться за змішаною системою, «ефективність» якої вже було продемонстровано в 2012 році.
Варто нагадати, що тоді за результати виборів в багатомандатному виборчому окрузі Партія регіонів ледве набрала 30%, а їхні найближчі соратники з КПУ – 13,18%. Разом – 43,18%. В той же час Батьківщина, УДАР і Свобода змогли набрати разом 49,94 %. Якби вибори відбулись виключно за пропорційною системою, то Янукович ще в 2012 році опинився б у вкрай незручному становищі. Цілком ймовірно, що це б не дозволило межигірському режиму розростись до таких катастрофічних масштабів. Чи не головну роль у становленні злочинної влади тоді відіграли депутати-мажоритарники, які в більшості своїй потрапили до Ради як самовисуванці і тільки після обрання різко окреслили свої політичні вподобання.
Велика міграція депутатів-самовисуванців до фракцій ПР, дозволила цій політичній силі та її лідерам ще два роки бути фактичними монополістами в керівництві країною. Подібний, але значно менший за масштабами процес був помітний і в КПУ, висуванці якої не перемогли в жодному мажоритарному окрузі, але тим не менше склад її фракції також поповнювався за рахунок так званих самовисуванців.
В 2012-у розрахунок політтехнологів був зроблений на 100% правильно - ставка на «незалежних» мажоритарників спрацювала. Партія регіонів, яка вже в той час переживала відчутний спад електоральної підтримки, особливо в західних областях, змогла таким чином залучити в свою фракцію кілька десятків народних депутатів.
Цієї осені може повторитися та сама ситуація. Цілком зрозуміло, що сьогодні Партія регіонів стала скоріше політичною парією, а членство в ній може відчутно дискредитувати будь-яку кандидатуру. Те саме стосується і КПУ. Проте, ніхто не забороняє представникам цих політсил повторити успіх 2012-го на мажоритарці.
Беручи до уваги специфіку виборчої кампанії на окремих округах, можна розраховувати на те, що багато екс-регіоналів таки прорвуться в Раду, роздаючи пакети з гречкою та відбудовуючи дитсадки з школами. В такому випадку парламент 8-го скликання буде все з тими ж «болячками», з яким є сьогоднішній. Зрозуміло, що за таких обставин на позитивний результат роботи новообраної за старою системою Верховної ради очікувати на варто.