Почнімо.
Закон про місцеві вибори
В Закон вноситься окремий розділ про вибори у м.Києві (не м.Києві – столиці України, а саме у м.Києві). Отже, якщо уявити, що столицю перенесли в інше якесь місто (наприклад, Харків), то вибори у Києві будуть проводитися за цим Розділом, а не як у всіх інших населених пунктах України. Зате гіпотетична нова столиця буде проводити вибори як і раніше – бо Закон про столицю прописаний під конкретне місто – Київ. Це в цілому, а ось є ще статті, на які я звернула увагу (подаю в порядковій, а не логічній послідовності):
Стаття 16-1.1. «… Вибори відбуваються за відкритими виборчими списками міських організацій політичних партій (далі – міських організацій партій) у спосіб, що надає право виборцю визначати пріоритетність позиції кандидата у списку партії, за яку він голосує.».
Стаття 16.2.2. «Право на участь у розподілі депутатських мандатів набувають кандидати в депутати, включені до виборчих списків міських організацій партій, що отримали п’ять і більше відсотків голосів виборців у відношенні до сумарної кількості голосів виборців, поданих за кандидатів у депутати.».
Ці дві статті мене заплутали і я й досі в роздумах і здогадках щó саме мали на увазі автори. Я маю право впливати на список черговості кандидатів в партійних списках? Список формуватиметься з депутатів, які подолали 5% бар’єр в цілому чи за своїми партійними списками?
Стаття 16.2.3. «3. Участь у виборах до Київської міської ради в порядку самовисування кандидатів не допускається. Міський осередок політичної партії може висунути кандидатом на виборну посаду як члена політичної партії, так і позапартійну особу.» Тобто простих активістів викинули за борт, заборонивши самовисуватися. Хочеш бути в Київраді? Ставай партійним, або ходи по партіях, щоб тебе висунули як безпартійного. І нічого тут бігати по судах, відстоюючи права громад – краще по партійних осередках походи, доведи своє право на вирішення питань міста. А потім тобі можуть це пригадати, натякнувши, що потрібно проголосувати за таке-то рішення.
Стаття 16.3. «Порядок формування списків міських організацій партій» написана явно під ейфорією останніх позачергових виборів. І ця ейфорія небезпідставна. Адже 20-27 вересня 2019р. соціологічна компанія Seetarget провела опитування киян, де першість належить команді Слуги народу з доволі серйозним відривом від усіх інших партій. Але мова йде не про це. Планується скоротити кількість депутатів Київради зі 120 до 80. Добре, це можна прийняти. А наступний пункт статті дає інтригу: партії мають право формувати списки кандидатів до 80 чоловік. Знову ж таки уявімо, що якась партія стала одноголосним лідером і представником політсил в Київраді (ну або хоча б 95%). А всі ми люди. Хтось, вибачте, помер, хтось переїхав, хтось сильно захворів і не може повернутися до виконання обов’язків депутата. І тут закінчилися кандидати в списку. З’являється вакантне місце депутата. Будуть проводитися вибори заради однієї людини? Тобто, витрат на вибори буде більше, аніж ефекту від виборів…
Стаття 16.4.3. – це «бімба» у виборчому процесі. Це новий формат бюлетеня: «Виборчий бюлетень на виборах народних депутатів України містить текст, який складається з двох речень: "Підтримую виборчий список міської організації політичної партії за порядковим №"; "Підтримую кандидата у депутати Київської міської ради від цієї міської організації політичної партії за порядковим №". Кожне із зазначених речень починається з окремого рядка. У кінці кожного речення розміщуються по два трафарети для вписування цифр, з яких складається порядковий номер партії в офіційному переліку партій суб’єктів виборчого процесу та порядковий номер кандидата у депутати у відповідному затвердженому виборчому списку цієї міської організації політичної партії в конкретному окрузі.» Мало того, що ми будемо обирати на виборах народних депутатів (!) депутатів Київради, так ми ще повинні пам’ятати номери партій і кандидатів. В Україні десь 350 партій. Нехай всього 10 з них вирішать змагатися за місця в Київраді. І кожна з них висуне 80 кандидатів. 800 передвиборчих програм я точно не осилю. Доки я думаю над тим, як почати тренувати свою пам’ять, читаю далі. Потім може бути ситуація, коли я підтримую партію Х, а кандидата хочу підтримати з партії Y. Це буде можливо?
Свого часу я попрацювала у дільничних виборчих комісіях (ДВК) як член комісії і як голова комісії, тому маю не лише теоретичні знання щодо процедури підрахунку голосів. І розумію, що стаття 16.4.4. – ідеальна для проведення потрібних політсил і людей до перемоги: «Якщо виборець не заповнив трафарет "Підтримую кандидата у депутати Київської міської ради від цієї міської організації політичної партії за порядковим №" або якщо туди вписано цифри, які позначають неіснуючий порядковий номер кандидата, вважається, що виборець підтримує весь список кандидатів у депутати від відповідної міської організації політичної партії, однак не голосує за окремого кандидата з цього списку.» А раптом я так заплуталася в цифрах, що написала номер кандидата правильно, а номер політсили – ні (неіснуючий). В стопку якої з політсил покладуть мій бюлетень? Чи визнають недійсним? І тоді мій голос за кандидата просто пропаде. Ще нюанс – під час підрахунку голосів розкладаються бюлетені поокремо: партійні і по кандидатах, щоб потім було зручно підраховувати. Автори пропонують об’єднати все в одному виборчому бюлетені. Перенесемося в велику ДВК, яка починає підрахунок голосів. Декілька тисяч бюлетенів вивалюються на стіл, розподіляються по купках за першим пунктом (політсили). Спірні чи зіпсовані відкладаються для подальшого розгляду і вирішення їхньої долі. Вже глибока ніч, люди майже добу не сплять. А якщо були якісь «пригоди» на дільниці – то ще й виснажені морально. Перерахували, погодилися з усіма зауваженнями, обговореннями. І – наша пісня гарна нова, починаймо її знову? Ті ж самі бюлетені тепер скидаються в купу, перераховуються за поіменним голосуванням. А якщо повторні перерахунки голосів? Не заздрю членам дільниць.
Далі краще – що таке «конкретний мандат» і «загальноміська скарбничка» (стаття 16.7.1 «Голоси виборців, які не забезпечили партії конкретний депутатський мандат на багатомандатних округах, переходять до загальноміської скарбнички партії.») ні я, ні всезнаючий Google не знаємо.
Стаття 16.9.1. «Право висування кандидатів у депутати районної у місті Києві ради належить виборцям і реалізується ними через місцеві організації партій або шляхом самовисування.» – «кістка» для позапартійних активістів. Їм дозволили балотуватися в райради. Тобто, сидіть у своєму болоті і не заважайте серйозним (партійним) представникам вирішувати свої питання, сидячи на бюджетних та інших потоках Києва.
Перебуваючи ще в пошуках ефективного тренування пам’яті, я продовжую читати порівняльну таблицю. Все, можу заспокоїтися: законодавці подумали про те, як не забути виборцям заповітні номери. У статті 16.10.1. повідомляється, що «у кожній кабіні для голосування обладнуються відповідно захищені стенди, на кожному з яких протягом усього часу голосування повинні бути розміщені:
1) офіційний перелік політичних партій - суб’єктів виборчого процесу;
2) список кандидатів від кожної партії у відповідному багатомандатному виборчому окрузі;
3) зразок заповнення трафаретів для голосування за списки партій та кандидатів у списках партій.»
Статті 16.10.4-5 «4. У разі виявлення пошкодження матеріалів, які відповідно до частини першої цієї статті розміщені на стенді у кабіні для голосування, голова дільничної виборчої комісії або за його дорученням інший член цієї комісії невідкладно замінює пошкоджені матеріали за рахунок примірників.
5. У разі знищення або суттєвого пошкодження стенда, зазначеного у частині першій цієї статті, голова дільничної виборчої комісії забезпечує невідкладну заміну стенда.” Тут в хід може піти як усушка, утруска на етапі виготовлення, так і призвести до правових колізій під час голосування. Якщо пошкодили 3 стенди і замінити нема на що – закривати кабінку? А якщо всі пошкоджено? Знову ж таки повертаюся до свого досвіду роботи у ДВК. Кожна кабінка покривається тканиною для забезпечення таємниці голосування. Можу сміливо запропонувати замість неї вішати стенди з партійно-кандидатними списками. Там ще на стелю і підлогу може залишитися. До речі, після голосування ми всі будемо дуже спортивними: піднятися на носочки, щоб прочитати інформацію зверху, а потім присісти, щоб побачити написане внизу. Скільки цікавих автографів потім там буде… Куди там уламкам Берлінської стіни з її графіті!
Інші закони, на які я б звернула увагу як киянка:
Закон про Національну поліцію
Cтаття 23, п. 31: «у разі отримання ухвали суду про забезпечення позову шляхом заборони продовження будівництва у справі про перебудову чи про знесення самочинного будівництва, яке здійснюється на земельних ділянках комунальної чи державної форми власності, припиняє здійснення подальшого будівництва; у разі отримання судового рішення про перебудову чи про знесення самочинного будівництва, яке здійснюється на земельних ділянках державної чи комунальної форми власності, забезпечує виконання такого рішення». Цікавий і новий, актуальний пункт для киян, особливо в будівельно-активних районах. Браво! Але наскільки тут буде спрацьовувати цей пункт – покаже життя. Тим більше, що юристи будівельних компаній можуть таку гору наплодити відписок, позовів і інших паперів, що вся нацполіція в них потоне разом з киянами.
Закон «Про місцеве самоврядування»
Стаття 16 п.5. (доповнена): «Від імені та в інтересах територіальної громади міста Києва, права суб'єкта комунальної власності здійснюються Київською міською радою та у передбачених цим Законом випадках районними у місті Києві радами.
Рішення про наділення районних у місті Києві рад правами щодо управління майном територіальної громади міста Києва приймаються Київською міською радою за поданням відповідних районних у місті Києві рад разом із техніко–економічним обґрунтуванням, що містить детальні розрахунки видатків, джерела, за рахунок яких утримується майно, що передається, напрями і прогнозовану ефективність їх використання.» дає просто фантастичні можливості для дерибану (вибачте за мою французьку) київських землі і майна. Адже те, що не пройшло на засіданні Київради, можна протягти рішенням райради. Геніально!
Земельний кодекс
Стаття 20-1. Особливості зміни цільового призначення земельної ділянки в місті Києві
У разі прийняття Київською міською радою рішення про внесення змін до Генерального плану міста Києва у частині зміни функціонального призначення території, власник земельної ділянки, яка знаходиться в межах такої території, має право на зміну цільового призначення земельної ділянки відповідно до зміненого функціонального призначення території.
У такому разі зміна цільового призначення земельної ділянки відбувається шляхом надання адміністративної послуги Київським магістратом. Додаткове рішення Київської міської ради в такому випадку не вимагається.»
Моя французька стала ще більш досконалою. Якщо наразі ще якось можна намагатися оскаржити зміну функціонального призначення земельної ділянки, то після прийняття цієї поправки – прощавайте зелені масиви Києва, вільний доступ до набережних Дніпра і його притоків.
На цьому припиняю огляд змін законів, який тягне новий закон про столицю. Думаю, що і вищенаписаного досить, щоб зрозуміти, що кинувши «сирий» законопроєкт в маси, можна тихцем внести зміни до інших законів. А закон, як відомо, зворотньої сили не має. Так що закликаю коментаторів і аналітиків читати не лише сам текст, а й супровідні документи.