Крім того у преамбула Європейської хартії місцевого самоврядування органи місцевого самоврядування визнано однією з головних підвалин будь-якого демократичного режиму. Сама ж ідея місцевого самоврядування полягає у можливості громади самостійно, без залучення держави, здійснювати управління населеним пунктом, вирішувати нагальні місцеві проблеми, формувати місцевий бюджет та здійснювати витрати з нього.
Натомість у Києві останні тижні, фактично, розгорнувся бій за право містян на самоврядування, за право обирати міську владу, яка буде підзвітна виключно городянам, а не Офісу президента.
Справа в тому, що 13 вересня, як завжди поспіхом в парламенті був зареєстрований законопроект 2143 щодо внесення змін до ЗУ «Про столицю України - місто-герой Київ», який Європа назвала наступом на місцеве самоврядування. За цим документом всі основні функції місцевого самоврядування передаються голові КМДА, який призначається Офісом президента. Тобто держава на себе перебирає майже всі функції самоуправління містом, а меру Києва, якого обрали городяни, лишається повноваження «британської королеви».
І справа тут не стільки у перспективі знищення самоврядування у Києві, скільки в тому, що ухвалення такого рішення для столиці - це пілотний проект для всієї України. Після зміни основоположних засад самоврядування у Києві, цей досвід буде поширений на всю країну. І це при тому, що розпочату нами кілька років тому реформу місцевого самоврядування вітала Рада Європи. Бо прикладом була саме модель децентралізації європейських країн, де громадам на місцях передані максимальні повноваження, а місцеві вибори для багатьох є важливішими за націалальні.
Заради справедливості треба відзначити, що профільний Комітет Верховної Ради відхилив цей законопроект, рекомендувавши парламенту до ухвалення в першому читанні, що і відбулося, інший альтернативний законопроект від представників монобільшості 2143-3 - абсолютно нову редакцію закону «Про місто Київ - столицю України». І якщо основний проект звужував самоврядування в Києві, то підтриманий Комітетом та проголосований вже парламентом за основу альтернативний документ додатково запроваджує в столиці відмінну від всієї України виборчу систему місцевої влади та містить багато інших контраверсійних норм.
Через це цей закон, якщо він буде ухвалений парламентом в цілому, просто не запрацює, бо буде дуже важко його імплементувати до вітчизняного законодавства в частині самоврядування. Якби я був головою ЦВК і мені б доручили провести вибори в Києві на основі закону 2143-3, я би не розумів, яка норма є спеціальною, а яка - загальною. Що важливіше: закон «Про місцеві вибори» чи закон «Про місто Київ - столицю України»? Тому навіть проведення виборів у Києві було б важко розпочати. Крім того, цей проект також містить норми, які є наступом на місцеве самоврядування. Зокрема, за мером закріплюються комунальні підприємства, за головою КМДА всі державні підприємства, що задіяні в системі муніципального самоврядування. Також голова КМДА може зупиняти дію актів мера та рішення Київради. При цьому ніде не виписані чіткі підстави для цього, а формулювання «незаконні» є досить розмитим.
Звісно, можна було б спробувати підкорегувати законопроект до другого читання і привести його у відповідність до основних засад місцевого самоврядування. Однак це неможливо. Бо що таке друге читання? Друге читання - це не переписування законопроекту. Цього неможливо зробити правками. Це лише шліфування ухваленого у першому читанні документу, де можна внести 10-15% знім, максимум 20%. Якщо правками змінюється 50-60% схваленої у першому читанні бази законопроекту, це вже написання нового документу.
Я глибоко переконаний, що такі важливі за своєю суттю та наслідками реформи поспіхом не робляться. І підстав поспішати зараз теж немає, а ідея проведення місцевих виборів під Новий рік відпала сама по собі. Найбільш правильним кроком в такій ситуації було б направити всі 4 зареєстровані законопроекти щодо реформи самоврядування в Києві до Венеціанської комісії, що є єдиним дорадчим органом Ради Європи, і яка може надати фахові висновки по всім законопроектам. Бо ця реформа зачепить всю Україну і на прикладі змін принципів самоврядування у Києві буде зрозуміла перспектива всіх громад крани.
Також, ймовірно, доцільно було б говорити про напрацювання єдиного фундаментального законопроекту, який би враховував положення Європейської хартії про місцеве самоврядування. Крім того, відкритим є й питання щодо внесення змін до Конституції, щоб виправити наявні протиріччя. Тобто при бажанні можна вийти на варіант законопроекту, за яким повністю віддати місцеве самоврядування громадянам, як це і передбачає Хартія.
Більше того, тільки за умов, коли люди самі обирають місцеву владу, вони зможуть відчути переваги децентралізації та ефективне використання бюджетних коштів на місцях. Переміщення ж влади до рівня громад дозволить більш відповідально, підзвітно та ефективно здійснювати урядування в Україні загалом.