Юліє, давайте відверто: дитячою письменницею бути приємніше, аніж “дорослою”? Чому Ви вирішили взятися за написання книжок?
Я би сказала, що дитячою письменницею бути значно відповідальніше. Звісно, якщо це не казки про Зайчиків-Побігайчиків, а справжні книги для маленьких людей. Тут має бути не лише цікава історія, але і зовсім непомітний, “елегантний” виховний процес. А це не так вже і просто. Покоління дітей, які зростають на наших очах, – дуже розумне. Ці діти, завдяки різноманітний гаджетам, Youtube етс знають і розуміють значно більше, ніж навіть ми в їхньому віці. Це – важливий момент, який варто враховувати при написанні дитячої книги. Ці діти одразу побачать фальш, якщо така буде. Звідси і відповідь на ваше друге запитання. Я вирішила написати казки, які би хотіла, щоб читали мої діти. Думаю, мені це вдалося.
Ви пишете для того покоління, яке вже виросло на смартфонах і планшетах. Для них існує великий світ, який одним чи двома дотиками пальців, стає ближчим. Чи потрібні нинішньому найменшому нашому поколінню книжки? Чи не відучилися діти мріяти не зі смартфоном, а з паперовою книгою у руках?
Вони не відучилися, але по-маленьку відвикають. Та якісна книга, така яка по-справжньому захопить, ніколи не поступиться місцем смартфону. Мені здається тут є один секрет. Не може бути дитячої книжки, яка подобається лише дітям. Хороший, якісний твір неодмінно повинен подобатися і дорослим також. Адже всі ми трішки діти. Це і є своєрідний знак якості дитячої книги.
Сьогоднішніх дітей важко чимось здивувати. Вони розумні, володіють різноманітною інформацією. Іноді і тією, яка їм не надто потрібна. Вам вдалося здивувати малечу своєю казкою “Лицар Смарагдієвого ордену”. Принаймні, про це свідчить те, що книжка стала хітом продажів. Поділіться секретом, як Вам це вдалося?
Щирість. Вміння розмовляти, а в нашому випадку писати, перебуваючи на рівних. Дитина неодмінно відчує, що автор також сміявся коли писав жарт, якщо цей жарт буде на рівних.
На яких дитячих авторах і книгах росла письменниця Юлія Чернінька?
Я безліч разів перечитувала “Карлсона”. Чомусь цей пухкенький пройдисвіт справив тоді на мене потужне враження. Улюблений момент – коли Карлсончик (я так по-панібратськи його називала) переодягався в привида.
Твори яких сучасних українських письменників подобаються Вам зараз? Є автори, якими Ви зачитуєтесь?
Нічого не перечитую. В дорослому віці людина з кожним днем змінюється не лише ззовні, але і в середині. Те що читалося вчора, може вже не зайти завтра. Читала Дереша, Кідрука, Винничука, Жадана, Куркова.
На сьогоднішній день практично усі українські письменники, які пишуть “дорослу” літературу почали писати і для дітей. Той же Андрій Кокотюха, Сергій Жадан, Андрій Курков, Галина Вдовиченко і ще багато інших авторів. Чому такий ажіотаж у боротьбі за дитячу аудиторію, не знаєте?
Не думаю, що це ажіотаж. Певно у кожного з них якась своя історія, яка підштовхнула до написання дитячого твору. Моя історія дуже проста. Я вирішила написати для свого сина класні книжки. Книжки, які б подобалися нам обом.
У одному із інтерв’ю Ви вже анонсували вихід цілої серії книжок “Лицар Смарагдієвого ордену”. Якщо можна, розкажіть про цей проект, тому що чи не вперше в українській літературі хтось замахнувся на серйозну серію дитячих книжок.
Не повірите, але для мене самої це загадка. Магічний світ мене не відпускає. От, наприклад, зараз пишу четвертий том, а в голові вже план п’ятого. Усі герої наче ожили і я лише встигаю за ними записувати. Щодо серії книжок, то це - правда. Готуємо наступні книжки до магічного польоту в дитячі фантазії. Зовсім скоро вийде продовження “Лицар Смарагдієвого ордену. Вогні Інквізитора”.
Поруч із стрімким розвитком дитячої літератури в Україні практично відсутній розвиток дитячого кіно та мультиплікації. Чи мрієте Ви про екранізацію “Лицаря”?
Звісно. Думаю, всьому свій час. І кіно – буде.
Вам відомо, як Вашого “Лицаря” сприймають діти? Що кажуть?
Дітей завжди захоплює щось таємниче, загадкове. Орден смарагдіїв – це уособленням магії і чародійства. Оскільки брати ордену носять пурпурові плащі, кілька знайомих діток почали носити вдома такі червоні мантії з якоїсь тканини чи то коца. Думаю, для мене, як для автора, це - найбільше визнання.
Зараз Ви номінуєтесь на “Книгу року ВВС” та “Книга року-2018”. Про які літературні вершини Ви самі мрієте?
Я не мрію про жодні нагороди. Думаю, колись, вони знайдуть мене самі. Адже те, про що найменше думаєш, часто з’являється на порозі.