У даному випадку показовим є факт того, що Марк Рютте декілька разів змінював свою позицію по мірі трансформації ситуації навколо документу. Зрозуміло, така мінливість пояснюється лавіруванням між різними політичними силами та зважанням на майбутні парламентські вибори, які повинні відбутися 15 березня 2017 року. Але останні висловлювання нідерландського прем’єр-міністра на користь підтримки асоціації можна пояснити з огляду на тиск з боку ЄС, оскільки Брюссель прагне зняти будь-які невизначеності в даному питанні. Безумовно, це говорить про підтримку України з боку західних партнерів, але в той же час слід розуміти, що вони, імовірно, виходять з проблемного характеру «голландського прецеденту». Справа в тому, що квітневе волевиявлення в Нідерландах, так би мовити, підважило процедуру прийняття рішень в ЄС. У даному випадку мова йде не про консенсусне голосування в ЄС, а про те, що фактично воля лише 19,5% від всього електорального корпусу королівства протиставляється іншим країнам-членам ЄС, які ратифікували Угоду про асоціацію. Вважається, що навіть за умов її відхилення Генеральними штатами ситуація не набуде критичного характеру й може в подальшому розвиватися щонайменше двома шляхами. Перший полягає в укладенні односторонніх договорів з кожною іншою державою-членом ЄС, які за своїм фактичним змістом компенсують Угоду про асоціацію. Другий передбачає збереження вище згаданого документу, але з певними винятками для Нідерландів, які стосуються пунктів щодо безпекової та фінансової складової, а також прописуванням гарантії того, що в подальшому Україна не стане повноцінним членом ЄС.
Наостанок варто зазначити, що нам залишилося набратися терпіння та очікувати рішення Генеральних штатів, оскільки навряд чи спроби тиску на уряд Рютте матимуть продуктивний характер. У той же час українська дипломатія має готувати підґрунтя для нових переговорів з ЄС задля пошуку компромісного формату асоціації.