Податкова, судова, аграрна реформи, підтримка підприємництва, прозорость в енергетиці – провал.
Промислова політика – провал, точніше, її просто немає.
Напередодні «річниці Гройсмана» розгорілася дискусія навколо зняття мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення. Для вирішення цього питання не зроблено анічогісінько. Хоча серед минулорічних обіцянок - «розмежування земель різних форм власності». Не зроблено. Мали впроваджуватися механізми «збереження та відтворення земельних ресурсів шляхом розвитку меліорації, рекультивації, нормування та стандартизації у галузі охорони земель». Не впроваджуються. Мали бути вирішені земельні питання щодо об’єднаних територіальних громад. Не вирішені. Як же тоді можна говорити про ринок землі в Україні?
Сільськогосподарська галузь, яка, як не крути, тримає економіку на плаву, позбавлена стимулів до розвитку. Ефективну систему оподаткування АПК знищили, пообіцявши компенсувати дотаціями (на це планувалося в бюджеті країни 5,5 мільярдів гривень). Перші три місяці 2017-го сільгоспвиробники чекали. Тепер розуміють, що даремно.
Падіння гривні знівелювало незначне (2,3%) зростання економіки. Зростання заробітних плат, яке подається як одне з найбільших досягнень уряду, знівелювало зростання тарифів на комунальні послуги та цін на продукти харчування, одяг, побутову техніку. Але про це влада не говорить. Натомість, з жовтня уряд анонсував ще й підняття пенсій. Однак далі обіцянок, уже традиційно, справа не пішла. Зарплати і пенсії піднімати необхідно, але ж потрібні джерела фінансування. Кабмін збирається забезпечувати такі підвищення за рахунок проведення ледь не тотальної приватизації держпідприємств. Однак поки цей процес гальмується з різних причин. Може, воно й на краще…
Ще одне сумнівне досягнення – не надто високі темпи інфляції. Хоча економічні експерти переконані, що закладені в Держбюджеті 8% – необ’єктивна цифра і, швидше за все, вона перетвориться на двозначний показник. А невисока інфляція, на жаль, в нашому випадку, пов’язана не з ефективною роботою уряду, а з падінням споживчого ринку через високі ціни. Додайте до цих «бонусів» те, що підприємці так і не відчули всю красу автоматичного відшкодування податку на додану вартість (ПДВ), фіскальна служба продовжує «пресувати» бізнес. Як наслідок: бізнес звільняє людей (рівень безробіття, навіть за офіційними даними, не суттєво, але зріс), їхні доходи ще більше падають і продовжує скорочуватися виробництво.Кажучи трьома слова - Кабмін вбиває економіку.
Про "успіх" реформ красномовно свідчить індекс Економічних Свобод Heritage Foundation: Україна на 166-му місці зі 180-ти можливих. Поруч із Ліберією, Чадом, Афганістаном! На 180-тій позиції – Північна Корея. А за рівнем корупції Україна на першому місці (!) серед 41 країни Європи, Близького Сходу, Індії та Африки. Промовистий результат роботи всієї влади – і Кабміну зокрема. Тож про які інвестиції можна вести мову???
Тож, об’єктивно, - звіт Гройсмана та його міністірів такий же «пустий», як і їхній антикризовий план, презентований рік тому. І поки прем’єр демонструє «як треба працювати», за даними ООН, 60% українців вже перетнули межу бідності…
Цей перелік урядових «перемог» над власним народом можна, на жаль, продовжувати. Однак красномовніше, ніж статистика, ніхто не скаже. Портал "Слово і діло" провів моніторинг річної діяльності уряду. У результаті, загальний рівень відповідальності чинного Кабміну складає 27,2%: 86 обіцянок міністри провалили, 150 виконали та 315 перебувають у процесі виконання. Особисто прем’єр-міністр Гройсман виконав трохи менше, ніж третину обіцянок – 29,4%. Численні ж опитування громадської думки показують, що від 55 до 75% українських громадян не задоволені діяльністю уряду та Гройсмана як прем'єра. Не знаю, як ви, а я цього разу – в більшості.