Євробачення щойно завершилось, а вже ведуться розмови про вигідність його проведення. Досвід інших приймаючих країн включає як економічно успішні, так і не дуже випадки. Але вже ясно, що розраховувати на вагомий прорив у розвитку інфраструктури та суттєві економічні надходження від конкурсу, тим більше в умовах війни та економічної та політичної кризи, не варто. Про це свідчать як проведення Євробачення в Києві у 2005 році, так і дослідження економістів. У 2005 році інвестиції звелися до ремонту концертного комплексу та проведення супутніх заходів. Крім того, існують докази нецільового використання бюджетних коштів. А це дослідження ОЕСР переконує, що вплив Євробачення на розвиток інфраструктури та міського середовища «й близько не можна порівнювати із іншими культурними заходами, такими як Столиця культури Європи».Тому не слід сподіватися на серйозні інвестиції та потужний вплив проведення конкурсу на якість життя в місті-господарі. Хоча звісно, варто максимально ефективно використати цей шанс, як до цього закликає попередня публікація на VoxUkraine.
Таким чином, якщо розглядати лише одномоментні витрати та доходи від конкурсу, може скластись враження, що проведення конкурсу є економічним тягарем для приймаючої сторони. Навіть в багатших країнах з’являлись статті (тут і тут), які відзначали, що більшість країн насправді сподіваються, що не виграють конкурс. Адже організація події може сильно вдарити по гаманцю, особливо в складних економічних умовах. Проте такий підхід до оцінки економічного впливу Євробачення є надто вузьким. Він поступається підходу, що враховує всі ефекти конкурсу на суспільний добробут, в т. ч. немонетарні та віддалені у часі, а також альтернативне використання витрачених ресурсів. Такий песимістичний підхід не враховує декілька аспектів:
1. Позитивний вплив Євробачення на загальний імідж та туристичну привабливість місця проведення, що генеруватиме як економічні доходи, так і політичні дивіденди в майбутньому. Існують свідчення позитивного впливу, яке Євробачення може мати на сприйняття країни у світі. Кожне Євробачення дивляться сотні мільйонів глядачів - і воно стає шансом «попадання міста на світову культурну карту».
Крім того, такий вплив набагато суттєвіший, якщо країна починає з низького старту. Одна справа – це вплив конкурсу на імідж Англії чи Італії, які і так є одними із найпривабливіших країн світу. В їхньому випадку скептичні статті можуть бути більш виправданими. Зовсім інша – для України, яка останнім часом асоціюється для багатьох європейців з війною та корупцією, збитим літаком та викраденими картинами. Проведення Євробачення може стати подарунком - цінним інструментом культурної дипломатії в умовах, коли Україна намагається зробити себе почутою на міжнародній політичній арені. Знання європейського суспільства про Україну все ще обмежені, тому кожна можливість покращити імідж України є важливою і може мати вагомі політичні наслідки.
2. Економічний аналіз не здатний прямо оцінити відчуття гордості мешканців за країну та місто. А також позитивний психологічний вплив на втомлених війною та економічною і політичною кризою людей. Існують дослідження (1 і 2), які переконують про присутність так званого “psychic income” або «психологічного доходу» під час проведення значних спортивних чи культурних подій. Ймовірно, що такий вплив може бути навіть більш відчутним за нинішніх умов в Україні.
3. Проведення конкурсу «може відкрити двері» для проведення наступних великих міжнародних подій. Місто заявляє про свою спроможність проводити такі події, покращує інфраструктуру, зав’язуються контакти, отримується досвід. Все це може створювати додаткові доходи в майбутньому.
4. Конкурс не обов’язково повинен бути невигідним навіть у вузько економічному сенсі. Розмір витрат в інших країнах (Росія та Азербайджан) був часто завищений, оскільки для них номінальна економічна окупність конкурсу ніколи не була пріоритетом – перевагу мало створення шоу та покращення міжнародного іміджу країни, а високі ціни на експортовані енергоносії дозволяли не дуже прискіпливо рахувати витрати. В той же час конкурси в Ізраїлі у 1999, в Афінах у 2006 чи Швеції в 2013 були вигідними вже у короткостроковій перспективі.
Таким чином, дуже ймовірно, що Євробачення-2017 може стати вигідним для України. За порівняно невеликих витрат (за умови максимального залучення спонсорів), ця подія може принести значні виграші для всієї країни.
Вибір міста-господаря: Київ повинен поступитись на користь іншого міста
Під час підготовки до Євробачення-2005 в Україні практично не існувало сумнівів щодо місця проведення конкурсу. В 2005 році лише Київ гарантовано мав необхідну інфраструктуру (великі концертні зали, готелі, аеропорт, дороги). Крім того, це було перше Євробачення в Україні, тому логічно, що господарем стала столиця країни. Але тепер ситуація зовсім інша. Інші міста покращили свою інфраструктуру завдяки Євро-2012 та розвитку туризму. І хоча Харків чи Дніпропетровськ, ймовірно, надто близькі до території конфлікту на Сході, Львів чи Одеса можуть претендувати на організацію конкурсу. Ось деякі попередні аргументи на користь того, чому слід віддати перевагу нестоличному місту.
1. Київ не так давно вже приймав Євробачення. Для інших країн звичною практикою є чередування приймаючих міст: в Швеції конкурс приймали Мальме, Стокгольм, Гетебург, в Норвегії – Осло, Берген, в Німеччині - Дюссельдорф, Мюнхен. Крім того, проведення конкурсу не у столиці стало би сигналом та логічною складовою процесу децентралізації в країні. Перш за все, це би слугувало змінам в уяві українців, які чіткіше усвідомлюватимуть, що не лише столиця може гідно представляти Україну на міжнародному рівні.
2. Проведення події такого рівня є шансом привабити туристів. Тому варто використати саме найбільш привабливі і цікаві з точки зору туриста міста, «захопити» туриста, який згодом повернеться не лише до цього міста, а й до інших місць України. До трійки найбільш цікавих туристичних міст України в різних рейтингах (1, 2 та 3) незмінно входять Київ, Львів та Одеса. Львів та Одеса є не менш, а може, й більш, дружніми до туристів і розвинутими в області розваг чи орієнтування по місту, ніж Київ. Адже ці міста вже довгий час роблять ставку на туризм, як на одну із основних областей росту, тоді як для Києва туризм не є настільки центральним для розвитку. Саме здійснення такої події може стати «вишенькою на торті» для цих міст, додати яскравих барв до їх міжнародного іміджу. Про них все більше пишуть в іншомовних блогах та ЗМІ, проте для якісного кроку вперед потрібна якраз подія такого масштабу як Євробачення.
3. Якщо все ж розраховувати на покращення в середовищі міста, найбільш відчутним для життя мешканців та майбутніх туристів можуть бути вдосконалення саме в меншому місті. Крім того, завдяки особливій залежності від розвитку туризму, міська адміністрація таких міст, як Одеса та Львів, може бути більш мотивована використати цю можливість для розвитку, тоді як для Києва ця подія може бути менш значним стимулом. Особливо виграти в цьому контексті могли би жителі Одеси. Адже це місто знаходиться на дуже низьких позиціях в рейтингах саме якості життя, що контрастують із його високою туристичною привабливістю.
4. Проведення конкурсу може привернути увагу до розв’язання, здавалось би, специфічних проблем регіонів, які не отримують належної уваги не загальнонаціональному рівні. Наприклад, хоча Львів близький до західного кордону, труднощі переїзду через перевантажений кордон із Польщею можуть завадити багатьом туристам потрапити до країни або забезпечать негативні перші враження. Проведення Євробачення у Львові може вивести це питання на державний рівень і сприяти вирішенню проблеми.
Для Одеси конкурс теж може бути шансом покращити свій міжнародний імідж, над яким далі висить тінь подій дворічної давнини. Хоча саме ці спогади можуть завадити обранню міста в якості організатора.
Варто врахувати також, що яким би не було місце проведення конкурсу, позитивний вплив події значною мірою розповсюдиться на всю країну. Звісно, вибір міста-господаря потребуватиме більш детального аналізу, який оцінить рівень безпеки, розвитку інфраструктури, зокрема наявності концертного комплексу, тощо. Але за інших рівних умов, є вагомі причини вважати, що Євробачення-2017 слід провести не у Києві, а, наприклад, у Львові чи Одесі.
Вперше матеріал вийшов на VoxUkraine