Поки країну лихоманить обурення діями влади, скерованими на придушення Євромайдану, сколочуванням «антимайдану» за допомогою залякувань, шантажу, грошових обіцянок тощо, в країні є люди, котрі при будь-яких умовах демонструють уміння зловити свою рибку у мутній воді. Роблять це причому методично та спокійно, як би сказали в Росії, «ничтожесумяшеся». До асів такого стилю діяльності можна віднести непотоплюваних метросексуалів – Миколу Катеринчука та Віктора Пилипишина. Обидва зав’язані на ідеї фікс здобуття української столиці і обидва асоціюються із владою, попри те, що не перебувають в ПР, а Катеринчук навіть є членом опозиційної фракції «Батьківщини» у парламенті.
Але реальність є інша і вона надає підстави вважати, що Катеринчук таки небезпідставно, – «обвиняемый в сотрудничестве с властью». Видима реклама в місті та сотні розповсюджувачів агітаційних матеріалів при владі Януковича неможливі без її благословення – згадати хоча б засилля реклами «опозиційної» Наталії Королевської на тлі неприсутності опозиції під час парламентської передвиборчої кампанії. Пилипишин у владі був, очолюючи Шевченківську райдержадміністрацію, а тепер намагався всіляко від влади дистанціюватися і обіцяв, що в разі перемоги буде позафракційним. Але саме вже використання сили «тітушків» під час виборів 2012 року і переголосування 15 грудня 2013 р. недвозначно вказують на протилежне. «Тітушки» в цій країні діють виключно тоді, коли «їх міліція їх береже».
Поки ціллю Віктора Пилипишина залишався депутатський мандат 223 округу в м. Києві, говорити про його столичні амбіції може було б і недоречно. Хоча, його присутність у всекиївській та загальноукраїнській дійсності також стає приводом до обговорення. Чому приміром людина, яка хоче виграти вибори в одному з мажоритарних округів, має замовляти рекламний банер на «Українській правді», де переконує: «За перевибори усіх гілок влади», «За парламентсько-президентську республіку»?
Від Пилипишина було привезено кілька каво-автомобілів з власною символікою «Кияни понад усе» на Майдан – на один-два вечори, аби засвітитися. Своє відношення до Майдану Пилипишин висловив у дусі «Майдан без політиків», котре визнано на даному етапі таким що грає на руку владі: «Я проти використання Майдану у партійних інтересах. Він має залишатися громадянським протестом, де політики на рівні з іншими мають брати участь у координації дій».
За інформацією журналу «Країна», під час виборчої кампанії та зустрічей із виборцями за Пилипишиним їздив автобус із масовкою «дискутувальників», котрі ставили «традиційні» питання про знищений асфальт у сусідньому дворі і коли великий благодійник його полагодить. Для Пилипишина створено в «Фейсбуку» сторінку «Кияни за Пилипишина», в котрій просуваються тези про те що то свободівці роблять «каруселі» («Естьинформация о каруселях Титушек-Свободовцев на участках на Нивках. Будьте бдительны!») – звернімо увагу на поважне написання вислову«Титушек-Свободовцев» (?), чи взагалі що «Свобода «готовится сорвать выборы на 223 избирательном участке» (власне на 223-му ОКРУЗІ, а не «участке»). Цікаво також, що всі дописи, окрім текстів Пилипишина,на сайті – російською мовою.
За дослідженням блогера Івана Оберемка, з 1300 лайків цієї сторінки (на момент написання матеріалу 1331) 1200 були проставлені ботами. «В этом же месте заказали от 100 до 200 перепостов для новостей с заголовками "Голосуйте за Пилипишина" . "На 223 округе зафиксированы т.н. “карусели” и агитация за кандидата от “Свободы”, - пресс-служба Пилипишина", Нардеп Ильенко проводит агитацию под ОИК против Пилипишина, Нардеп Ильенко веде тагитацию под ОИК против Пилипишина, - пресс-служба кандидата, - написав Оберемко.
При цьому українську журналістику Пилипишин називає вибірковою, - про це він написав після відвідин Громадського телебачення. Очевидно, йому не сподобалося, що замість говорити про майбутнє країни його розпитували про його кримінальну справу, закриту буквально перед його поданням документів до ЦВК.
Не відомо, чи допомогла Пилипишину маячня про «свободовців-тітушок», але ЦВК визнала його перемогу на окрузі. Тепер можна очікувати нову хвилю «креативу» вже у якості депутата.
Піар-активність Катеринчука дещо іншого характеру, більш бурлескна і зав’язана на його особистості, а не на бренді суб’єкта, якого він представляє. Катеринчук встиг відмітитись тим, що 8 грудня, під свист учасників Євромайдану, сам себе призначив «революційним комендантом» Києва, весело здивувавши цим всю Україну. Після цього були спростування від опозиції – зокрема, депутат Київради від УДАРУ Олексій Давиденко написав, що ніхто із опозицією про «комендантство» Катеринчука не говорив; а сам відео-запис про «коменданство», невдовзі зник.
Але, даного інформаційного приводу вже було цілком достатньо для прес-служби Катеринчука і без відео – повідомлення про його комендантстворозійшлося численними ЗМІ, які передруковували текст від прес-служби без жодних купюр. Наприклад, УНІАН:
Так само, по накатаній подаються наступні новини про революційно-коменданстську діяльність Катеринчука (причому, він і далі іменується Революційним Комендантом, з прописної літери). От приміром, спіч до Попова, у якому комендант грозить Попову відставкою, якщо той не виконає його вимоги, був масово передрукований ЗМІ.
Тим часом, Янукович відсторонив Попова від посади голови КГГА. «Рев-Ком» Катеринчук якби був справжнім Рев-Комом, а не рядженим, мав би брати владу в свої руки, натомість його діяльності вистачає лише на розставлення при виходах із метро палаток, пафосно названих «мобілізаційними пунктами» - та й ті доводиться час від часу переносити «через активну протидію міліції».
Імітація бурхливої діяльності в суспільному та медіа-просторі як Пилипишиним, так і Катеринчуком має наслідки передусім для них самих, а не для суспільства: можна в’їхати до парламенту на плечах бритоголових та на куплених «дискутувальниках», можна проголошувати себе лідером столиці, тільки реального змісту у цих всій «медіа-піні» - зеро.