За цей же час я навчилася ділити всіх на дві категорії – безпорадних і дієвих. Каюсь, колись я була беспорадною і думала, що реальні зміни можливі тоді, коли я-інтелектуалка буду сидіти у своєму зручному теплому кабінеті, а народ зробить за мене брудну роботу. Це було у 2004 році. Тоді я носила гроші, ходила до народу на кілька годин і задовбувала тих, хто був дієвим кучею питань. Я була безпорадною, а сьогодні зла на тих, хто є такими сьогодні.
Беспорадні - це ті, хто не знає, що йому робити і перекладає свою провину на інших – наприклад, на опозицію і її лідерів. У кращому випадку, ці люди прийдуть і зроблять невеличкий внесок, але цим самим спробують надати собі право ставити більше питать. Дуже легко сказати – я теж ходив на Майдан, але не побачив там стратегії. Саме на це сподіваються вороги Майдану! Що ви розчаруєтесь і почнете тролити інших. На зворотні питання, а що власне пропонуєте ви, зніяковієте і скажете, що це справа інших вирішувати.
Дієві – це ті, хто стоїть на Майдані, підтримує морально і матеріально, надихає ідеями. Ці люди також мають безліч питань. У них є і масса відповідей – від найбільш радикальних і до християнсько-покорних. Але, ці люди перш за все пропонують дію, ідею, а вже потім задають задачки іншим. Зараз моя особиста дія – це збір коштів онлайн для підтримки побутових потреб мітингувальників, моїх колег-чоловіків – організувати спокій і порядок на Майдані, колег-правників захистити тих, кого незаконно залякують судовими рішеннями. Паралельно, ще треба тисячі інших дій від інших, кого поєднує ідея Майдану.
Нам би всім хотілося, щоб українська політика стала грою в шахи – грою надрозумних гроссмейстерів. А що, якщо одна сторона грає в шахи, а інша в “Чапаєва”? Одна сторона думає, що можливо прорахувати все на 5 років вперед і все буде логічно, а інші – та плювали вони на закон, правила та мораль. Я сьогодні отримала 20 дзвінків і побачила з 50 постів на тему того, чи винна опозиція в тому, що уряд не отримав відставку.
Мені дивно це чути від тих, хто вважає активною участю у політиці свій перегляд новин. В цей час я мала давати звіт про збір коштів, а змушена була натомість пояснювати – не проголосували за відставку мої колеги із Партії Регіонів так звані незалежні та комуністи. Цим вони розділили відповідальність за кров із тими, хто віддав наказ її пролити. То чому ж ті, хто звонив мені не позвонили прямо депутатам, які не проголосували? Відповідь проста – бо страшно. Страшно визнати, що ми всі винні у тому, що дозволяємо їм маніпулювати свідомістю і дозволити тролити тих, хто таки проголосував. Опозицію легше критикувати... Заодно можна і свою недієвість прикрити.
А тепер головне – що робити далі? Не чекайте у своєму офісі! Ідіть і зробіть щось! Вийдіть на Майдан, допоможіть матеріально, дайте свіжі ідеї, будьте волонтерами на кухні. Ви, а не лідери опозиції, ті, хто зможе зробити Україну іншою. Але це може означати, що вам доведеться вилізти із своїх офісів і таки підставитися під реальну, а не теоретичну загрозу. Затрольте своїми питаннями, запитами, листами, моральними атаками тих, хто сьогодні грає в “Чапаєва”. Станьте дієвою частиною Майдану! Якщо ж не хочете, то щиро прошу вас тимчасово не задавати питань тим, хто зараз діє! Залишайтеся бездіяльними і своїм онукам колись скажете, що у 2013 вас, а не когось обіграли у “Чапаєва”...