За даними НБУ, чистий притік іноземних інвестицій у реальний сектор у квітні 2020 року скоротився до 14 млн дол. США проти 324 млн дол. США у квітні 2019 року. Всього ж у 2019 році, за даними Державної служби статистики, в Україну надійшло прямих іноземних інвестицій у розмірі 2,5 млрд дол. США, що на 100 млн дол. США більше ніж у 2018 році. Проте за цим показником, за даними Всесвітнього банку, ми займаємо лише 62 місце у світі, поступаючись таким країнам, як Конго, Уругвай, Мозамбік, Гана, Ефіопія, Камбоджа.
Чому ці країни попереду? Одна з причин — наявність відповідного інвестиційного клімату. У 90-ті роки в Анголі, Гані, Мозамбіку були ухвалені важливі закони про іноземні інвестиції, які встановлювали новий, ліберальний порядок для діяльності іноземного капіталу. Скасування валютного контролю у Замбії та Зімбабве дозволило іноземним інвесторам вільно репатріювати дивіденди. В Ефіопії та Тунісі спростили адміністративні процедури для інвесторів та створили державні служби, що сприяють залученню інвестицій.
Нам також вкрай необхідна політика, що забезпечить максимальне залучення іноземних інвестицій у розвиток економіки. Наша країна готова до створення відповідних механізмів. На початку 2020 року Президент України Володимир Зеленський ініціював запуск програми «Інвестиційна няня» або «Investment nanny». Відповідний законопроєкт очікуємо на розгляд парламенту.
«Інвестиційна няня» — це менеджер, закріплений за інвестором, який має вирішувати будь-яке питання чи проблему, надавати аудиторські та інші фінансові послуги, здійснювати аналіз бюджетів, перевірку витрат, оцінку виконання проєкту і підготовку результатів, бути на зв’язку 24/7. Залучати відповідних фахівців буде державна установа «Офіс із залучення та підтримки інвестицій» (Invest Ukraine).
Спільно з Інформаційно-дослідницьким центром Верховної Ради України вивчали міжнародний досвід підтримки та супроводу інвесторів.
Практика надання інформаційної, консультаційної та іншої підтримки інвесторам, які мають намір інвестувати або вже розпочали інвестиційний проєкт, досить поширена у світі.
«Єдине вікно інвестора» або «one stop shop» — набір послуг, починаючи від консалтингу та оформлення дозвільних документів до проведення необхідних експертиз, пошуку і найму персоналу, визначення найбільш ефективних логістичних схем, добору постачальників тощо. Упровадження такої системи вже довело свою ефективність у багатьох країнах. Наприклад: у Чеській Республіці після передачі «одного вікна» в Агентство інвестицій та розвитку бізнесу CzechInvest, час для проходження всіх необхідних процедур значно скоротився; у Єгипті кількість процедур для інвесторів скоротилася з 19 до 3, а час для їх проходження — з 34 днів (у деяких випадках 140 днів) до 3 днів.
Міністерство економічного розвитку Сінгапуру (Singapore EDB), малайзійське Агентство з розвитку інвестиційної діяльності (MIDA) та Агентство розвитку інвестиційної діяльності Ірландії (IDA Ireland) вважаються найуспішнішими прикладами «одного вікна». Малайзія, Сінгапур та Ірландія почали сприйматися у світі як країни з дуже привабливим інвестиційним кліматом.
Організація економічного розвитку та співробітництва (OECD) зазначає, що «one stop shop» має забезпечити зменшення транзакційних витрат інвестора через послаблення адміністративного навантаження під час отримання необхідних дозвільних документів для започаткування чи розширення бізнесу в країні та зменшити корупційні ризики в ході цих процедур.
За даними дослідження конференції ООН з торгівлі та розвитку (UNCTAD), визначені спільні риси агентств, які ефективно працюють за принципом «одного вікна»:
- агентства, які є квазіурядовими та підпорядковуються уряду. Наприклад, MIDA — агентство при Міністерстві промисловості, що підзвітне президентові країни. Лише десята частина подібних агентств є незалежними;
- у Раді директорів присутні представники приватного сектору;
- агентства з бюджетом від 2 млн дол. США;
- висококваліфікований і високооплачуваний персонал агентства;
- концентрація органів влади, відповідальних за видачу дозволів і ліцензій в одному місці.
Постінвестиційний супровід є не менш важливою складовою підтримки інвестиційного клімату. Його завдання — сприяти тому, щоб інвестор залишався в країні й розширював свою діяльність.
Такий супровід можна поділити на три основні групи: адміністративні, оперативні та стратегічні послуги.
Серед адміністративних послуг:
- отримання дозволів на проведення/розширення діяльності компанії;
- отримання дозволів для працевлаштування іноземних громадян та членів їхніх сімей;
- допомога у пошуку житла для сімей іноземних громадян та прийнятних шкіл для їхніх дітей;
- рекомендації щодо надійних постачальників послуг у банківській сфері;
- юридичні послуги та послуги з оренди нерухомості тощо.
Оперативні послуги включають:
- підтримку у проведенні підготовки та перекваліфікації робітників;
- сприяння експортно-імпортній діяльності;
- пошук більших приміщень для розширення діяльності;
- пошук місцевих субпідрядників;
- допомога у формуванні кластерів або інших виробничих ланцюгів для підвищення продуктивності та конкурентоспроможності.
Стратегічні послуги включають:
- підтримку та стимулювання розвитку нових продуктів та послуг, які мають стратегічне значення у виробничому ланцюгу;
- виведення якості послуг та продукції місцевих постачальників на міжнародний рівень;
- гармонізацію цілей розвитку компанії з планами стратегічного розвитку міста та регіону;
- відстоювання інтересів компаній з іноземними інвестиціями на законодавчому рівні.
Отже, як бачимо, інструменти консультаційно-інформаційної та іншої організаційної підтримки у різних країнах світу в цілому схожі. Проте вони можуть мати свої особливості, обумовлені наявними в країні адміністративними бар’єрами та необхідністю їх подолання.
Зокрема, важливим є постінвестиційний супровід, просування інвестиційного іміджу країни, а також покращення інвестиційного клімату на законодавчому рівні. Лише комплексний підхід здатний зробити діяльність «інвестиційних нянь» справді результативною.