Документ можна назвати проблемним з точки зору нормопроектвання.
Проектом Закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання смертності на дорозі" № 2454 від 04.03.2013 р. пропонується внести зміни до Кримінального кодексу з метою посилення покарання за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження або смерть, якщо ці діяння були вчинені в стані алкогольного сп'яніння.
Тема актуальна – тут навіть сперечатися нема про що. Не проходить кількох днів, як з'являються нові повідомлення про вчинення таких дій, зокрема, працівниками правоохоронних органів. Проте, було допущено низку неприпустимих для законотворця ляпів.
Фракція ВО «Свобода» власне не голосувала «проти» ухвалення закону. Депутати проголосували «утримався», а потім підтримали пропозицію відправити на допрацювання, і ось чому.
Закон зазвичай не передбачає кримінальної відповідальності лише за те, що особа вчинила певні дії у стані алкогольного сп'яніння. Стан алкогольного, токсичного, наркотичного сп'яніння є обтяжуючою обставиною, яка впливає на призначення покарання, передбаченого особливою частиною Кримінального кодексу, а дані обставини, встановлюються загальною частиною Кримінального кодексу. Тобто, подане у законопроекті формулювання само по собі суперечить принципам науки кримінального права.
Варто також зазначити, що враховано лише наявність стану алкогольного сп'яніння, хоча такими ж обтяжуючими обставинами є наявність токсичного, наркотичного сп'яніння.
Тобто, даний проект закону також не радує якістю.
Ось що думає з приводу даного документу Головне науково-експертне управління:
«Не можна погодитися також із пропозицією законопроекту встановити за діяння, передбачені статтею 286 КК, та які вчинені особою, яка перебувала у стані алкогольного сп'яніння (частина четверта статті 286 КК у редакції проекту) такий додатковий до позбавлення волі вид покарання, як пожиттєве позбавлення права керувати транспортними засобами. Ця пропозиція не узгоджується із вимогами статті 55 Кодексу, відповідно до якої позбавлення права займатися певною діяльністю може бути призначене як додаткове покарання на строк від одного до трьох років (як це й передбачено чинною редакцією статті 286 КК).
Крім того, встановлення безальтернативного строку основного покарання у виді позбавлення волі (10 років) та "довічного" додаткового покарання (позбавлення права керувати транспортними засобами) за всі без винятку діяння, передбачені статтею 286 КК (незалежно від їх наслідків і лише на підставі того, що водій, який керував транспортним засобом, перебував у стані сп’яніння), на наш погляд, суперечить принципу справедливості покарання. Зокрема, справедливість покарання передбачає домірність покарання тяжкості злочину, тобто його відповідність суспільній небезпечності вчиненого. Тому у чинному КК передбачено диференціацію різних за тяжкістю злочинів і пов'язаних із цим видів та розмірів покарання за них.
Такої ж позиції дотримується й Конституційний Суд України, який у своєму рішенні № 15-рп/2004 від 2 листопада 2004 року зазначив, що "справедливість юридичної відповідальності передбачає домірність поступків і їх оцінки, діяння і покарання, співвідносності між працею і винагородою, правопорушенням і відповідальністю. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права – є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина".
До того ж застосування "пожиттєвого" позбавлення права керування транспортним засобом водіїв-професіоналів призведе до втрати останніми конституційного права на працю, яке гарантоване статтею 43 Основного Закону України».
Отож для розробки законопроектів авторoм обираються актуальні та важливі теми, проте через їх надзвичайно низьку якість, фактично, все зводиться до банального популізму без конкретних позитивних зрушень у порушуваних проблемах.
І ще раз варто наголосити на тому, що законопроект не відхили, а, з огляду на важливість даних суспільних відносин, відправили в профільний комітет, для того, щоб його привели у відповідність до чинного законодавства та юридичної науки.