Загалом вузькоколійка Виноградів-Хмільник курсує лише тричі на тиждень — неділя, понеділок та четвер. До Іршави є можливість назначати поїзд, але РФ “Львівська залізниця” цього упорно не робить навіть для екскурсійних груп. Приміський поїзд курсує чотири рази за день.Добратись до станції Виноградів залізницею можна двома варіантами: поїздом Львів-Солотвино, з виїздом зі Львова і прибуттям в Виноградів, встигаючи на раннішні «покатушки» вузькоколійкою.
В інакшому випадку — сідаєте на поїзд Київ-Ужгород та виходите на станції Батьово. По станції Батьово ви пересідаєте на дизель в сторону Королево і доїжджаєте до станції Виноградів. Розклад дизелів можна поки-що подивитись на сайті Львівської залізниці, а поїздів до Батьово — на сайті УЗ.
У Виноградові по приїзду гуляєте по ринку на коліях, де можна купити майже все: від ожини і живого кролика до саморобного стільця і європейського набору ключів..
Але моя поїздка виявилась не зовсім залізничною.
Проблема у тому, що вранці приїхати в Виноградів не зі Львова неможливо. Найраннішній поїзд з Києва на станцію Батьово за 20 хвилин після відправлення дизеля на Виноградів. (привіт графістам з Львівської залізниці,які не можуть пов'язати пасажирський та приміські поїзди). Єдиний вихід для нас був доїхати до Мукачева і відти їхати автостопом, до Кам'янського, де ми мали сісти на вузькоколійку. Але не склалось, як планувалося і Львівська залізниця відмовилась продовжувати поїзд до Іршави, не дивлячись на попередню згоду, присутність туристичної групи і свято Вузькоколійки.
Саму вузькоколійну дорогу побудували у 1910 році, і з того часу жодного разу не виконувався капітальний ремонт колії,а середній ремонт — 30 років тому. До 2008 року на ділянці Іршава-Хмільник курсувало дві пари поїздів, з 2009 по 2014 - одна пара. В липні 2014 року, приміські поїзди курсували з Виноградова до Іршави, але у зв'язку з відсутністю пасажиропотоку — рух скоротили лише до станції Хмільник-м, звідки йдуть рельси і на Берегове, і на Іршаву, і на Виноградів, але немає руху поїздів. Перегін Іршава-Приборжавське було закрито у 2002 році, а Іршава-Ільниця з 1992 року.
З Мукачево до Кам'янського ми з товаришем доїхали на попутці за 20 грн, а з Кам'янського до Хмільника (населеного пункту, не плутати з потрібною станцією Хмільник-м), підвезла сімейна пара, яка постійно бідкалась на розбиту автомобільну дорогу.
Сонечко світило, і грунтова дорога чудово стелилась до залізничної колії, але дзвінок організатора “Дня Боржавської вузьколійки” - Дениса Добри приніс неприємну новину. Поїзд з Виноградова їде лише до станції Хмільник, до Іршави його не пустили, а отже прийшлось 4 кілометра йти по рельсам та шпалам.
Хоча на утримання ділянки Іршава-Хмільник Львівська залізниця витратили 1,3 млн за півроку, рейки заросли бур'яном, на дерев'яних шпалах ростуть гриби, а навколо — дерева з яблуками та ожиною. Природа, гарно все, але блін. Це ж колія, на яку вбухали немало грошей. Рахуючи якість колії та час, за який ми мали пройти — ми встигли пройти цей маршрут доволі швидко.
Під час нашого руху по залізничним шпалам, в полі зору були відсутні як хатинки, так і люди — лише поле та ліс.
Пройшовши в темпі ці 4 кілометри, ми побачили симпатичний світлофор, а потім вже і почули гул дизеллька — привіт, наш дизельок!
Вагони, котрі використовуються на вузькоколійці — 1954 року виготовлення, які жодного разу не проходили капітальний ремонт. Лише силами активістів та народних депутатів можна змусити залізничників робити ремонт, та і то — вони не дуже бажають його виконувати.. А чому вагони гниють на станції? Бо вони знаходяться під наглядом чергового по станції, бо для них відсутні місця в депо..
“ Тут колись хата стояла, жили баба з дідом. Далеко від всіх жили..А знаєте чому? Бо дід в СС служив, то вони боялися людей після війни” - розказує лісничий.
Після перечіплення вагонів ми починаємо рух далі — до Виноградова.
З кінцевої станції їде лише туристична група, а от далі- поступово вагони наповнюються людьми. До Виноградова, районного центру, їдуть усі: і діти, і дорослі, і пенсіонери.
“Були часи, люди їздили постійно, забиті вагони. Поїзди від Іршави до Берегово та Виноградова постійно курсували. А зараз що? Тричі на тиждень їздять?” - бідкається бабуся, яка їде з нами у вагоні. До розмови долучається жіночка:
“Мы б хотели что б она (мова йде про приміський поїзд) постоянно ходила. Кто-то в больницу если попадет, не у каждого есть машина что-бы доехать в район,а на автобусе — дороже и много очень людей начало ездить. А дизелем и не дорого и приятней.”
На жаль, швидкість руху поїзда є дуже малою, що на думку активістів є наслідком бажання залізничників в”їхати в графік норм для зарплат машиністам. Там ми проїжджаємо симпатичні населені пункти: “Шаланки”, “Чорний Потік”, і нарешті доїжджаємо до самого Виноградіву, де на залізничних коліях розкинутий ринок, який не прибирається навіть під час проїзду вузькоколійної дороги!
Попереду нас чекає екскурсія містом та поїздка назад — до станції Хмільник!
День Вузькоколійки в місті починає відзначатись музикантами, які будуть супроводжувати екскурсійну групу до кінця дня, також були присутні історики та працівники РДА.
Після екскурсії всі повертаються на вокзал, адже поїзд ще раз зробить рух за маршрутом Виноградів-Хмільник-м-Виноградів.
Дана поїздка проходить під народну музику, музиканти йдуть і в сусідні вагони, де місцеві жителі також з задоволенням починають підспівувати людям.
По приїзду на кінцеву — Хмільник-м, туристи йдуть оглядати міст 1916 року побудови та їсти смачний бограч, а ми їдемо на Київ, знову через Мукачево. Від Кам'янського стопимо машину, яка нас везе прямо в Мукачево, де ми ще гуляємо годинку.
Любіть Україну і подорожуйте залізницею!