Вихідні дані або тарифи підвищувати не можна стримати
Отже до 30 вересня для відверто гігантськими зусиллями уряду вдалося втримати абсолютно неринкову ціну 7,99 грн./куб.м. для населення і 7,42 грн./куб.м. для комунальної теплоенергетики на сезон 2021/2022. Для оцінки зробленого варто пригадати ціни минулого року, коли і для населення і для великих комунальних комплексів, що здебільшого подають теплу воду і гріють батареї наших міст планка трималася 4 грн./куб.м.
Проте для тих, хто вважає що ціну можна було тримати ще нижче аніж 7,99/7,44 рекомендуємо графік річної динаміки на природний газ на європейському хабі TTF.
В умовах, коли в Європі більше 30 грн./куб.м. уся центральна влада не могла собі дозволити (до 30 вересня) дотувати ще й бюджетну сферу, в частині шкіл, садочків лікарень у вигляді звичайних споживачів блакитного палива. Не могла ще й тому, що борги населення за спожитий газ - 20 млрд.грн., а комунальної теплоенергетики - 46,5 млрд.грн.
То ж тим установам, хто отримує тепло спалюючи газ у власних котлах, вже десь з півтори місяця викручують руки примушуючи укласти угоди десь на рівні 25 грн грн./куб.м. І це до речі, не межа комерційній пропозиції в Україні.
І тепер нарешті про тарифи. Чи точніше про їх розрахунок, котрий дозволяв би отримувати платежі від населення, закупляти блакитне паливо і перетворювати його на теплу воду і батареї. В ідеалі, місцева влада мала їх підвищувати постійно, проте у минулий виборчий рік мало хто привів їх навіть до планки 4 грн./куб.м. А тут з «великим боєм» уряд запропонував 7,42 грн./куб.м. Плюс неплатежі, а подекуди і букет із арештованими рахунками через заборгованість. І «вишенька» – ціна 25 грн грн./куб.м. для решти окремих об’єктів комунальної сфери.
Усе самоврядування напередодні опалювального сезону отримало невеликий вибір. Навіть дуже багаті не можуть дозволити дотувати з власного бюджету такі розриви, , тож або тарифи догори або провалюємо опалювальний сезон.
Шлях до «руки допомоги в час опалювального сезону»
Зрозуміло, що центральній владі, як і міським сільським і селищним головам вкрай невигідні непопулярні дії з підвищення тарифів. Президент України також автоматично ставав би бенефіціаром від приведення розрахунків за спожитий газ до економічно обгрунтованого рівня. То ж і на Грушевського і на Банковій вирішили знайти варіант як протягнути цей сезон. Звісно, спочатку довелося зробити максимально лояльний Нафтогаз, бо лише він міг стати «постачальником останньої надії». На заваді операції «простягнемо руку допомоги самоврядуванню на час опалювального сезону донедавна була проблема закупівлі потрібної кількості газу. Проте з нею відносно швидко впоралися – в самій системі нафтогазового комплексу знайшлося 51,2 млрд.грн. за які буде закуплено більшу частину недостачі в 3 млрд. куб.м. Залишилося сформувати пропозицію для місцевого самоврядування, котре вже почало опрацьовувати варіанти з підвищення тарифів. Просто «роз’яснювальна робота на місцях» в режимі «а ми ж зробили 7,99 і 7,42!», «не рухайте тарифи!» виявилася малоефективною.
То ж така пропозиція була знайдена і варто віддати належне саме Асоціації міст, котра найбільше приклалася до формулювання пропозицій і власне до переговорів на цю тему. Ось так і народився «Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022» за підписами членів уряду, Нафтогазу та місцевого самоврядування.
По чому вийшло гасло «Не рухайте тарифи!»
Гасло «Не рухайте тарифи!» підкріпили кількома блоками ініціатив.
Перший блок стосується власне блакитного палива. У рядку соціальних цін після 7,99 грн./куб.м. для населення, 7,42 грн./куб.м. для теплокомуненерго з’явилося доповнення – 13,65 грн./куб.м. для бюджетної сфери. Це там де вже прийшли «пропозиції» на 25 грн./куб.м і вище. «Постачальник останньої надії» - сам Нафтогаз. Не поталанило щоправда українському бізнесу котрий і надалі платитиме ринкову ціну, проте селяві. Останнім пунктом у цьому блоці – Нафтогаз зобов’язали розблокувати рахунки підприємств теплоенергетики, злісних боржників.
Другий блок варто добре описується фразою «Майбутня морквинка!»
Жест насправді широкий - додаткові 4% ПДФО у скарбничку місцевих бюджетів і туди ж 13,44% акцизу. Мінфін, напевне, пручався як міг, тут таки прописав, що це лише на 2022 рік, проте потенційний головний бенефіціар від підвищення тарифів зробив своє.
Третій блок – «Гроші дамо вже!»
Пообіцяно окрему субвенцію для тих міст сіл і селищ, котрі найменш платоспроможні, щоби ті таки могли продотувати підприємства, що виробляють тепло. Неясно скільки, в яких обсягах, і нехай Господь дасть здоров’я Кабміну зробити це вже в 4 кварталі 2020 року. На додачу пообіцяли додаткові субсидії, для частини малозабезпечених, котрі не зможуть платити 7,99 грн./куб.м. Судячи з усього – це такий маневр, щоби трохи обійти позицію МВФ у питанні ринку газу.
Виглядає так, що саме гасло вийшло доволі дорогим, в першу чергу для бюджету Нафтогазу. Навантаження на місцеві бюджети у 2021 підсолодили збільшенням можливостей у 2022. Автор блогу щиро сподівається, що додаткові 4% ПДФО будуть передані бюджетам громад не за рахунок обласних бюджетів.
Замість висновків
Схоже, саме цей опалювальний сезон самоврядуванню вдасться пройти. В цій ситуації Меморандум стане надійним запобіжником від підвищення тарифів. Залишилося лише на рівні Нафтогазу пройти закупівлю самого блакитного палива і закачати його у сховища, але то робота значно вужчої групи спеціалістів. Поза увагою Меморандуму таке складне питання як підвищення ціни на електроенергію, але це тема іншої статті. То ж теплу взимку бути, самоврядування отримало додаткові ресурси, що схоже, перекриватимуть втрати від динаміки вартості блакитного палива.