Що не так?
Верховна Рада України зробила вкрай правильний крок, коли депутати проголосували у постанові про проведення місцевих виборів за винятком – не проводити вибори до Донецької і Луганської обласних рад. Бо неможливо, щоби ці обласні парламенти представляли спільні інтереси усіх територіальних громад сіл, селищ і міст областей, розділених війною. Проте, це лише частина політичних аргументів, чому цього не слід робити.
На щастя, влада вирішила не проводити вибори в Донецьку та Луганську обласні ради, щоб не віддавати в них більшість проросійським силам. Бо формування майбутніх обласних рад на сході в спосіб партійних виборів дасть прогнозований, відповідно нинішніх рейтингів, результат.
Але процеси, як відомо – йдуть паралельно.
Як стало відомо минулого тижня, районні ради, формування яких передбачено Конституцією, теж формуватимуться саме в спосіб голосування за політичні партії, а не за кандидатів на мажоритарці.
Тому прибічники «руського міра» отримують усі шанси отаборитися у районних радах, що прилягатимуть до лінії розмежування. Їх (районних рад Донецької і Луганської областей,) склад можемо спрогнозувати вже сьогодні.
Всі, хто знають Луганщину та Донеччину, легко скажуть, що це не однорідні області. Наприклад, є проукраїнські села на півночі Луганщини. Якраз розділення області на райони консолідує проросійські сили на територіях близьких до бойових дій. Не буде перемішування депутатів різних територій, як було в обласних радах, а це пряма дорога до відродження руху за федералізацію на Сході та Півдні України. Окремі районні ради матимуть не половину, а 2/3 та 4/5 проросійських сил.
Хіба це можливо?
Ефект реваншу проросійських сил буде значно підсилений за умови формування мега райрад, котрі включають до свого складу великі промислові міста Сходу. Тобто, у разі ухвалення Верховною Радою постанови №3650 «Про утворення та ліквідацію районів» маємо ще один побічний наслідок необдуманої децентралізації. Поглинання міст майбутніми районами, як бачимо, матиме ще одного троянського коня. Просто гляньте на мапі, де сили Путіна будуть мати можливість «віщати» після 25 жовтня 2020 року від імені 300-тисячних районів.
Фактично йдеться про створення великої кількості міні-обласних рад на тих самих територіях, на яких відмовляються проводити вибори в обласні ради, тобто там, де йдуть бойові дії.
Як можна цьому зарадити?
Не партизувати райради через зміни до Виборчого кодексу - непрохідний варіант в українських реаліях.
Тому є два шляхи, як цим майбутнім учасникам усяких «діалогів з ДНР і ЛНР» і «віщателям» від імені «народу Донбасу» перекрити повітря. Бо потім – буде пізно.
Перший – таки завалити необдуману постанову, яка і так нанесе шкоду процесам децентралізації, або #стоп_3650. Шкоди від неї і так більше ніж користі, а побічний ефект, описаний в цій статті – цілком реальний прогноз, про що неодноразово попереджали експерти. Цілком можливо, з урахуванням опору усієї притомної спільноти експертів і представників місцевого самоврядування та реакції окремих фракцій у парламенті.
Другий – вкрай малоймовірний. Це внесення змін у вчора проголосовану постанову про призначення місцевих виборів. Де треба чорним по білому прописати не лише Донецьку та Луганську обласні ради, але й (у разі ухвалення 3650) Щастинську, Сєвєродонецьку, Бахмутську, Краматорську, Покровську, Волноваську і Маріупольську районні ради. З урахуванням реалій, як «формувалася» постанова про місцеві вибори, яку навіть Президент вносив, а потім відкликав - малореально.
Третій – фантастичний.
Сподіваюся, що будемо почуті. #стоп_3650