Українці більше довіряли би владі, якби її представниками в Парламенті були не куми-брати та пристосуванці, а чесні, принципові та ідеологічно мудрі політики. Проте політики, які чесно заявляли б про підкилимні домовленості в Раді й Уряді та бюджетні профанації, відсутні в українському політикумі як такі. Чимало «антикорупціонерів» в дорогих ресторанах, тих, хто говорить про «грабіжницький бюджет» і «послідовно» голосує за нього, тих, хто тихо відсиджує свій термін в сесійній раді. Але жоден з депутатів не здатен відкрито лишити себе власних соціальних благ і політичних бонусів через переконання.
Саме тому на сьогодні рішення Томенка є прецедентом, відносно якого маловідомі політологи й політтехнологи вдаються до «блискучих» коментарів.
Томенко ніколи не використовував свій статус в особистих цілях. Йому неможливо дорікнути бізнесовими оборудками та мільйонами. Дарма деякі «незалежні» політологи на кшталт Палія, чия трудова біографія починалася в штабі на Турівській, намагаються вгледіти у рішенні нардепа «політичні маневри», нагадуючи про перебування Томенка в різних політсилах. Такі закиди - нікчемні, адже ситуація постійно змінюється. Це все одно, що дорікати людям, які сьогодні не голосуватимуть за Ющенка, хоча у 2004 стояли з ним на Майдані. Чи звинувачувати виборців у тому, що зараз вони не вірять у Яценюка так, як вони підтримували його Фронт у 2014 р.
Перебування нардепа в різних демократичних силах показове: в разі незгоди політик не пристосовувався до умов, а йшов. Невиконання політичною силою своїх обіцянок депутат розцінював як зраду виборців, яких сам зраджувати не збирався. Для Томенка бути принципово незалежним з різними командами пріоритетніше, ніж перебувати на утриманні певного лідера чи олігарха.
Неправильно бути в тій партії, яка після виборів не реалізовує передвиборчу програму. Неправильно закривати очі на лизоблюдство, на порушення політичних домовленостей, на політичний піар ціною в життя бюджетників, важкохворих, пенсіонерів, на загравання з путінською Росією і санкції, в обхід власного бізнесу. Бути справжнім і не зраджувати власним переконанням це важче, ніж популістські заяви українського політичного бомонду з Банкової чи Грушевського…
Авторитет Томенка, як незалежного, безкорисливого політика, який протягом всієї політичної кар’єри не мав відношення до жодного скандалу чи провокації, та щирого патріота, значно виросте серед виборців. Адже українці, розчаровані нардепами псевдо революціонерами та політичними реформаторами, сьогодні потребують правдивого лідера.