«Примітним» для будівельної галузі цей рік став ще й тим, що вперше були здійснені спроби по демонтажу незаконних забудов. Мова йде про сумнозвісно відому «Мозаїку» УКО Груп. З одного боку, забудовник, який порушив законодавчі норми, має бути покараний. З іншого боку, караючи забудовника, ми тим самим караємо інвесторів, які кілька років тому інвестували у будівництво. Хіба це вони повинні розплачуватися (в тому числі і своїми грошима) за помилки бізнесмена, який вирішив почати будівництво на свій страх та ризик? Звичайно, ні. Але і міська влада стояти осторонь не повинна – завдання депутатів забезпечити учасникам будівельної галузі умови для їхньої нормальної роботи. І умови ці повинні бути однаковими для всіх. То який же вихід із ситуації?
Позиція інвесторів зрозуміла – в їхніх інтересах, щоб об’єкт був добудований, введений в експлуатацію, і щоб усі інвестори отримали документи про право власності на придбані ними квартири. Про фінансову компенсацію не йдеться. По-перше, шанси на такий розвиток подій вкрай малі. По-друге, якби забудовник мав власні кошти в достатній кількості, він би не залучав гроші інвесторів ще на етапі фундаменту. Та і з кого вимагати, якщо фіктивні компанії вже оголошені банкрутами?
Ситуація з «Мозаїкою» - показовий в цьому році прецедент. Компанії УКО Груп вже зібрали у своєму послужному списку стільки порушень, що обов’язково мають бути покарані. Однак, механіки вирішення подібної проблеми іще немає. Боротися з незаконними забудовами, безумовно, треба. Але кожну ситуацію треба розглядати окремо – в одному випадку добудовувати, в іншому – демонтувати. Якщо вже так сталося, що забудовник таки отримав за часів «попередників», або ще й за часів попередників «попередників», дозволи на будівництво, встиг залучити кошти інвесторів та побудувати об’єкт, потрібно добудовувати і вводити в експлуатацію. Роблячи таким чином, ми не захищатимемо забудовника. Ми захищатимемо інтереси киян. Бо за кожною побудованою чи запланованою квартирою стоїть сім’я. За час, поки обмануті інвестори чекають на своє житло, у них вже встигли народитися діти! А у декого, хто чекає на завершення будівництва по 10 років, діти встигли вже й вирости! Тому нам потрібно змістити акцент з протистояння з забудовником на захист інвесторів житла. Із забудовником повинні мати справи уповноважені слідчі органи. Владі ж варто зосередити зусилля на усуненні всіх передумов для проведення незаконного будівництва. Є контролюючі органи, які видають ліцензії та дозволи. До них виникає цілком логічне питання – чому вони не виявили факт незаконного будівництва на ранніх етапах? Новобудова – не голка, і будмайданчик не сховаєш. За умови, що факти порушення виявлені на ранніх етапах, коли забудовник ще не встиг залучити кошти інвесторів, будівництво треба припинити і демонтувати. В такому випадку за наслідки відповідатиме сам забудовник своїми грошима та репутацією. А допоки забудовники будуть знати, що є інші, незаконні методи, узаконення будівництва, будуть виникати прецеденти, аналогічні з «Мозаїкою».
У будівництві є велика потреба. Кожний закінчений об’єкт – в перспективі це додаткові 1 – 1,25% квартир на потреби льотних категорій населення. Нагадаю, що рішення Про звернення Київської міської ради до Верховної Ради України стосовно внесення змін до Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” щодо пайової участі при житловому будівництві депутати ухвалили 10 березня. У соціальному житлі є велика потреба – на квартири чекають учасники АТО, багатодітні сім’ї, родини, які утримують інвалідів і т.д. Чому ж тоді приймаються рішення на користь демонтажу, а не продовження будівництва? І скільки місту коштуватиме демонтаж майже добудованої «висотки»?
Скептикам, які закидають, що лише крайні методи зможуть навчити забудовників грати за правилами, скажу: компанія, яка планує будувати житло й надалі, ніколи не буде ризикувати своєю репутацією і втягуватися в авантюри з незаконним будівництвом. В ігри з законом грають шахраї, впевнені у своїй безкарності. Але розглядом їхніх корупційних схем, як вже було сказано вище, мають займатися відповідні структури. А всім решті треба зосередитися на пошукові компромісного для усіх сторін рішення.