В середині вересня я провів кампанію депутатського тиску на уряд і домігся, щоби Держслужба з питань інвалідів та ветеранів оприлюднила вичерпний порядок оформлення статусу учасника бойових дій (УБД). Однак на практиці права багатьох бійців АТО залишаються незахищеними. Чи не щотижня виявляються нові «шпарини» в нормативних актах, завдяки яким бюрократи можуть юридично ігнорувати (і ігнорують!) цілі «батальйони» захисників Вітчизни.
Свіжа стаття в «Дзеркалі тижня» привертає увагу до паперової стіни, яка досі стоїть між вояками і статусом УБД. «Частина претендентів на УБД відсіється на етапі вимушеного перероблення довідок», - робить висновок журналістка. ДОВІДОК! Боюся, «відсіються» якраз фронтові герої, а не кабінетні генерали та ДАІшники.
Поки не захищені жодним нормативним актом права добровільних учасників АТО (не військовослужбовців) та волонтерів. Зараз надання їм статусу учасника бойових дій залишено цілком на розсуд «Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів…». Більше того, добровольці «підвішені» на гачок кримінального переслідування за носіння й застосування зброї. Цю проблему вперше піднято ще в травні. Добровольці відтоді вже отримали й відстріляли вагони боєприпасів, втратили десятки побратимів. Аж 11 жовтня голова Держслужби ветеранів заявив, що мінімум три фронтових підрозділи добровольців «поки нікому не підпорядковуються». Уряд досі не вніс жодного законопроекту для чіткого визначення прав добровольців та волонтерів.
Кабмін поки не відреагував і на вересневий скандал навколо сумнозвісного листа Державної фіскальної служби від 29.09.2014 г. № 5655/7/99-99-17-03-01-17. Тим підзаконним актом фактично запроваджується оподаткування зарплати мобілізованих вояків за місцем попередньої роботи. Це новий удар по працедавцях, які й без того підтримують війну своїми податками (а також добровільними пожертвами на волонтерські постачання для бійців). «Фіскали» констатують в листі, що «не передбачено» ані «компенсаційних виплат мобілізованим з бюджету», ані навіть «встановленого порядку» такого фінансування. Виникає питання: що, за час від 29 вересня, зроблено керівництвом ДФС, Міноборони, Кабміну для того, щоби «порядок» таки з’явився? Тим часом українські вояки на Донбасі відбивають російські атаки, не думаючи, що «передбачено» і «встановлено» статутами, інструкціями та доктринами. «Не передбачено» танків – воюють на самоскидах. «Не встановлено» бити бронетанкові колони москалів силами Нацгвардії – б’ють просто так.
Чи випадковим і ненавмисним є ігнорування бюрократами прав захисників нашої незалежності? Знаючи наше безвідповідальне чиновництво, можна було б сказати «Так. Навіть в умовах російської навали вони не здатні змобілізуватися на роботу».
Якби не одне «але». Від часу першого «перемир’я» поглиблюються політичні розбіжності в оцінці фронтової ситуації. Вояки кажуть і пишуть в Інтернеті те, що бачать на власні очі: жодного «припинення вогню» й «відведення військ» немає. Наступ російсько-терористичних військ триває (просто з меншою інтенсивністю). Наступ України припинився.
Водночас Президент, урядовці, генерали в штабі АТО та РНБО проштовхують дедалі більш «причесану» картину воєнної реальності. Спочатку вони бачили «дотримання перемир’я» й «ситуацію під контролем», потім вирішили, що його порушують винятково «непідконтрольні озброєні формування». Рішучі вмотивовані українські вояки з Інтернет-доступом псують цю «рожеву» картинку передвиборчого «покращення». Відтак ігнорування прав учасників бойових дій є зручним інструментом демотивації добровольців. Для остаточного «заморожування» конфлікту на Донбасі героїв треба «підвести до думки», що їх війна вже не потрібна державі, що вони матеріально постраждають за свою звитягу.
Проте нова, народжена у війні українська нація не дозволить чиновникам забути героїв, залишити їх сам-на-сам із післявоєнними проблемами.