Якщо хочете перевірити свої знання іноземної мови, спробуйте якось розказати нею, що таке “гомосексуалізм” і чому українські парламентарії вживають цей анахронічний термін, який ще в 1990 році був виключений зі списку психічних відхилень Всесвітньою організацією здоров’я.
Якщо у вас виходить, переходьте на наступний рівень: намагайтеся розтлумачити, як виглядає “пропаганда гомосексуалізму” і як можна нав’язати іншій людині її сексуальну орієнтацію. Коли ваші збентежені співрозмовниці/-ки перепитають, чи маєте ви на увазі порушення свободи слова і самовираження, пора переходити до запитань про те, хто ж такі ці нещасні, які так бояться стати жертвами “пропаганди”. У списку з 450 статевозрілих народних обранців ви не знайдете жодної людини, яка зуміла побороти свій страх: дужий сміливець-БЮТівець Коротюк - і той лише засумнівався і утримався. “А як же опозиція”, - спитають вас наївні громадян(к)и парламентських республік. Тут уже точно вам забракне словникового запасу, щоб пояснити, в чому справа і чому абсолютно всі - владні і опозиційні - фракції українського парламенту підтримують заборону “пропаганди гомосексуалізму”.
Добре, що гарно ерудований колега випередив мене і почав розказувати про те, як Сергія Параджанова в Радянській Україні посадили за “гомосексуалізм”. Я ж зі всіх сил намагалася зрозуміти, що значить цей настільки одностайний правий популізм, де передвиборча маніпуляція, де корупційна схема, де логіка? Єдине, що мені спало на думку - це подивитися у словнику, чи нема там такого слова - гетеродебілізм.