Коли подружня пара один за другим захворіла на рак, з’ясувалося, що причиною їхньої недуги може бути саме хімічна сполука "Раундап". Минулого року вони зуміли довести у суді присяжних вину компанії і отримали величезну компенсацію. Та це не поверне їм здоров’я, бо хвороба зайшла занадто далеко.
Принцип дії "Раундапу" побудований на застосуванні гліфосаду. Ця хімічна сполука найпоширеніша не лише в агропромисловому комплексі переважної більшості країн, а й у інших галузях, зокрема в предметах особистої гігієни. І тривалий час ведеться боротьба вчених та експертів проти її використання, бо, як вони стверджують, препарати на цій основі викликають мутації ДНК та онкологічні захворювання. Майже двадцять відсотків гербіцидів, які застосовуються українськими виробниками сільськогосподарської продукції, зроблені на основі гліфосаду. Причина банальна – він один з найдешевших і найефективніших засобів для обробки ділянок. В Євросоюзі використання препаратів на основі цієї сполуки, незважаючи на протести фермерів, буде припинено з 2022 року.
Нещодавно наші співвітчизники були шоковані повідомленням про отруєння ріки Рось внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у Погребищенському районі Вінницької області, де майже тонна хімікатів потрапила у воду. Хімікати переважно для захисту рослин: інсектициди, фунгіциди та гербіциди. Виникла загроза для значної території країни, якою протікає річка і звідки беруть воду населені пункти, зокрема Біла Церква і Умань. Загалом в зону можливої екологічної катастрофи попадало до 70 населених пунктів. Було припинено водопостачання в міста, заборонені рибалка та купання, в зоні ризику опинилося майже 350 тисяч людей трьох областей: Вінницької, Київської та Черкаської.
Екологи наполягали на оголошенні цієї території зоною лиха. Та за останніми даними прямої загрози удалося уникнути. Представники Держпродспоживслужби, Державної екологічної інспекції та Регіонального офісу водних ресурсів, які відібрали проби води зі ставка та річки Рось на території Вінницької та Київської областей, концентрації небезпечних речовин, які перевищують гранично допустиму норму не виявили. Будемо сподіватися, що цього разу екологічне лихо нас оминуло, хоча інформація про те, що це були нові, не досліджені агрохімікати ще довго напружуватиме мешканців трьох областей.
Наведені два випадки, які відбулися в різних частинах світу і не мають між собою прямого зв’язку, насправді споріднені загальною проблемою. Маю на увазі зростання у світі загрози використання агрохімікатів, наслідки застосування яких стануть відомими через невизначений час. Тобто це сьогоднішній постріл у наше майбутнє і наскільки небезпечним він є, ми не знаємо. Можливо смертельним.
Екосистема нашої планети унікальна за своїм походженням і саморегуляцією. Вона є основою нашого життя. І саме вона з кожним століттям, а зараз з кожним роком піддається знищенню одним із продуктів цієї системи – людиною.
Екосистема планети побудована за досить простим алгоритмом: природа, людина, майбутнє. Будь-яке порушення цієї гармонії веде до дисбалансу, а відтак до загибелі планети. Звісно, не одразу, за певний історичний проміжок часу, але невідворотно. Ми ж, тобто людство, намагаємося порушити цей баланс із завзяттям самогубця.
Саме тому питання хімічного забруднення території України має бути предметом постійної уваги Ради національної безпеки і оборони країни. Бо окрім легального застосування величезної кількості агрохімікатів для сільського господарства та так званого домашнього користування, в Україну завозиться за контрабандними схемами не менша кількість невідомих хімічних сполук з визначеними цілями. Ці цілі можна звести до таких: проведення експериментів на українських землях щодо ефективності цих сполук та прямі диверсії проти українських ґрунтів (виведення України із потенційних світових виробників органічної сільськогосподарської продукції). Випадок із забрудненням ріки Рось, після якого неможливо встановити власника автомобіля, бо відсутні номерні знаки і будь-які його розпізнавальні ознаки наводять на думку, що це могла бути цілеспрямована диверсія.
Тому застосування хімічних препаратів насамперед у сільському господарстві слід розглядати під кутом геостратегічно-терористичних дій проти України з боку інших країн, передусім путінської РФ.
Тут варто наголосити на різнорівневій відповідальності за наслідки застосування таких хімічних сполук. Найперше це відповідальність вищої влади: законодавчої, виконавчої, судової. Але не меншою вона є і в громадах. Бо саме на середовища життя спрямовані ці прямі чи опосередковані диверсії. Для захисту від ресурсного знищення громади мають мати правові інструменти і механізми. Насамперед статути кожної громади, яка входить до об’єднаної, а не лише один такий документ на ОТГ. Тоді по новому звучатиме тема екокультури і громадянської свідомості.
Захист країни від агресора має не тільки фізичний вимір прямої дії. Це насамперед усвідомлення власної відповідальності за життя своїх рідних, близьких, друзів, члені громади, нації, цивілізації. Саме так, за планетним масштабом, слід нині піднімати питання відповідальності перед майбутнім. Бо завтра вже може бути пізно.