Бажання Кремля за будь-якої ціни повернутися в лоно європейської політики є ще одним свідченням того, що путінський режим відчуває нагальну потребу в політичних, економічних, дипломатичних преференціях на публічно-дипломатичних майданчиках об’єднаної Європи, без яких московська імперія занепадає.
Україна вийшла на Майдани за свою гідність, свободу, соборність та незалежність. Вона вийшла за гуманістичні цінності, якими завжди жила і які віками придушувалися московитами. Українці вірять, що такі ж цінності сповідують європейські політики та народи.
Однак поведінка окремих європарламентарів та керівників євроінституції заставляє в цьому засумніватися. Продаж цінностей демократії (прямий чи опосередкований) глобальним гібридним терористам-путінцям є не просто зрадою демократичних ідеалів. Це руйнування демократичної інституційності і перехід до стану тотального цинізму, де наступним кроком може бути цивілізаційна загибель та тріумф неоварварства за лекалами світового путінізму різних геостратегічних моделей.
Вражає, що найбільшими провідниками путінського режиму в ПАРЄ виступають представники країн молодої демократії, ті, хто ще донедавна потерпав від комуністичного режиму СРСР і перед ким до цих пір маячить пряма загроза від нинішньої неоімперії. Це свідчення того, що інфекція імперсько-комуністичної зарази за роки їхньої незалежності переросла в приховану ракову пухлину в цих країнах і може перейти в метастази.
Сподіваюсь, що до січня наступного року (коли це питання вирішуватиметься остаточно) нашим парламентаріям вдасться зробити неможливе і позитивне для Кремля не буде прийняте. Остаточна капітуляція ПАРЄ може стати провісником руйнування демократичної Європи руками інституційних бюрократів та залежних парламентарів, що здіймають політичну бурю навіть навколо намірів національного відродження України.