ГлавнаяБлогиБлог Миколи Голомші

Видимість демократії

Минулі вихідні ознаменувалися бурхливими політичними подіями в сусідніх Білорусі і Росії.

В Мінську опозиційні сили намагалися провести святкування Дня волі. Це неофіційне свято, яке приурочене до оглошення у 1918 році Білоруської народної республіки. Мирна хода, в якій брали участь активісти з кількох країн і, зокрема, України, рухалась з національною символікою. Але розрізнені колони білоруських патріотів не змогли з’єднатись та дійти до місця проведення заходу, яке виділила влада — площі Бангалор. За півтори години після початку заходу поліція розігнала активістів, затримавши близько 700 осіб, серед яких 25 були представниками білоруської та іноземної преси. Повідомлялось, що без вісти зник журналіст із Британії, а його французьку колегу жорстоко побили поліцейські при затриманні.

Фото: EPA/UPG

Підгрунтям білоруських виступів є різке падіння соціально-економічного рівня республіки. Проект «соціалізму за Лукашенком», очевидно, завершується з іншим результатом, ніж задумувався. На цьому тлі ріст національно-патріотичних настроїв білорусів цілком закономірний.

В Росії, майже в 70 містах, теж пройшли мітинги активістів. Вони були організовані Фондом боротьби з корупцією. Цю організацію очолює відомий російський опозиціонер Олексій Навальний. Повідомлялось, що це найбільша протестна акція з 2011 р. Опозиціонери заявили, що лише в Москві їх підтримали більше 30 000 осіб.

Російська поліція теж не відзначалася лояльністю до протестантів. Маніфестації в російській столиці розганялися. Лише в Москві було затримано близько 900 мітингарів, що є своєрідним рекордом для російської столиці. В інших містах ці цифри вар’ювали в межах кількох сотень осіб, при тому, що поведінка місцевої поліції була значно толерантнішою.

Якщо в Білорусі опозиційні активісти вибрали для проведення заходу політичний привід — неофіційний День волі, то в Росії антикорупційна активність прибічників Навального мала чітку антиурядову, а точніше — антимедведєвську направленість. Жодних політичних вимог чи заяв. Мабуть, випадково наприкінці протестів в Москві поодинокими гаслами пролунала критика президента Путіна.

Чи є насправді таким потужним Фонд боротьби з корупцією Олексія Навального і чи є справжнім політичним лідером-опозиціонером сам керівник цієї фундації? Відповіді в обох випадках негативні. Щоб це підтвердити, треба знати керованість нинішнього режиму Московії і тотальний контроль за всіма публічними фігурами і організаціями.

Нинішня опозиція, які б прізвища вона не носила, є або маргінально-слабкою політично і економічно або виступає проектом влади для зняття напруження в суспільстві. Навальний і його організація відноситься якраз до другого варіанту. Всі політичні ігри, які дозволяють Навальному провести в Москві та за межами, мають на меті досить чіткі цілі збереження реноме Путіна в очах західних демократій перш за все, та випускання пари для власного електорату. Цілі скромні, але вкрай необхідні Владіміру Владіміровічу для утримання ситуації під контролем.

На даному етапі Путіну Навальний потрібен. Бо публічний антикорупціонер з шовіністичними поглядами, імперськими амбіціями і ксенофобством є насправді аlter ego нинішнього московського імператора. Однак чим закінчиться це «співробітництво» наразі не відомо. Бо Путін грає з Навальним, не беручи до уваги «статистів» політичного театру, в ролі яких виступають росіяни. І якщо з «антикорупціонером» Навальним Владімір Владіміровіч «домовиться» (полюбовно чи силою), то «джин» народного волевиявлення може вийти з керованості і піднести сюрприз.

Втім, це припущення наразі більш фантастичне, враховуючи рівень керованості і ментальність «рускіх». Більш загрозливим для національної безпеки України (і міжнародної також) є версія низки експертів, що кремлівський режим може скористатися погіршенням ситуації в Білорусі і силами спецслужб влаштувати там державний переворот під виглядом народного невдоволення Лукашенком. Приведення до влади замість строптивого «бацьки» російського ставленика може зміцнити Кремль і на внутрішньому, і на міжнародному рівні та створити іншу конфігурацію міжнародної безпеки.

І тоді це вже буде інший світ, з іншими викликами і загрозами.

Надихають лише російські підлітки, які не бачить себе поряд із радянськими владними існтитутами минулого путінської РФ. Скільки їх збереже свою романтичну натхненність, покаже час...

Микола Голомша Микола Голомша , заслужений юрист України
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram