Втім, враховуючи, що в Україні закон – це дишло, держбюджет-2017 навряд чи залишиться надовго у своєму первісному варіанті. Прем’єр Гройсман переконаний, що зміни до нього будуть ухвалені ще до 31 грудня 2016-го, особисто ж у мене немає сумнівів у періодичному перекроюванні бюджету протягом усього календарного року. Щоправда, деякі статті видатків гарантовано залишаться неторканими. На міліції Авакова, без сумніву, ніхто економити не стане, й МВС отримає 41,3 млрд. грн., а Генпрокуратура – свої 4,6 млрд. Ніхто не зазіхатиме й на витрати, призначені для утримання апарату Кабміну та окремих міністерств, Верховної Ради, Державного управління справами тощо. Проте як бути у випадку, якщо дебет не зійдеться з кредитом?
Мені вже доводилося писати про те, що надії на отримання дохідної частини у розмірі 876,9 млрд. гривень доволі ефемерні. Адже зовнішніх займів надійде в кращому разі на суму 70,9 млрд. грн. (тоді як виплати за зовнішніми зобов’язаннями становлять 72,2 млрд. грн.). Друге джерело поповнення бюджету (17,1 млрд. грн.) становить приватизація, однак, враховуючи сумний досвід попередніх років, коли процес приватизації так, по суті, й не почався, я б не брав до уваги поки що віртуальний прибуток від продажу державних підприємств. Те саме стосується й надії на надходження коштів від повернення активів екс-президента України Віктора Януковича, адже закон про спецконфіскацію так і не був ухвалений парламентом.
Відтак шляхів та способів наповнення державної скарбниці лишається й не так багато. Один із них керівна верхівка побачила у посиленні фіскального тиску. Уже відомо, що уряд має намір різко збільшити акцизний збір на тютюнові вироби (на 30%), алкоголь (на 20%), дизельне паливо. Завдяки підвищенню акцизів Мінфін розраховує отримати в бюджет додаткові 27 млрд. грн. Крім того, до бюджету закладається скасування пільг по податках для сільського господарства і радикальне звуження сфери застосування єдиного податку. Що ж, це не найкращий спосіб завоювати симпатії електорату, якому ніхто так і не пояснив, чому одночасно із цими радикальними мірами мають зростати витрати на ДУС, ВРУ та уряд.
Однак справа навіть не в тому, що бідні знову платитимуть за багатих, і що антиурядові настрої в суспільстві посилюватимуться. Це все, так би мовити, «лірика», на яку можновладці навряд чи зважатимуть. Між тим сувора «фізика» полягає у тому, про що попереджає Рахункова палата. Але, крім таких чинників, як зниження світових цін на сировину та загальний несприятливий прогноз розвитку світової економіки, я б додав ще пару перешкод на шляху виконання Держбюджету-2017. А почати тут слід з того, що значні надії на втримання економіки на плаву Україна традиційно покладає на своїх міжнародних позичальників.
Експерти одностайні у тому, що отримання хоча б ще одного, навіть меншого, ніж очікувалося, траншу від МВФ означатиме не тільки стабілізацію курсу гривні і відсутність потреби у секвестрі бюджету поточного року, але й правильні розрахунки бюджету на наступний рік. Третій транш від МВФ до України надійшов, але із четвертим можуть виникнути чималі складнощі. Цього разу йдеться про «куш» у 1,3 млрд. доларів, однак МВФ сформулював нині ряд як ніколи жорстких вимог, виконання яких є обов’язковим перед наступним етапом кредитування. До речі, одну з цих вимог Україна вже успішно провалила, продовживши мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. І хоч я є прибічником такого мораторію, суті справи це не міняє.
Також слід взяти до уваги те, що виконання бюджету-2017 припадає на непростий політичний період у світі. У виборчій лихоманці перебувають країни з трьома найбільшими економіками світу – США, Німеччина та Франція. Від того, хто посяде головні крісла в цих країнах, дуже сильно залежатиме їхній курс на підтримку або ж згортання фінансового «підгодовування» України. І якщо в Америці (в разі перемоги Хіларі Клінтон, звісно) до влади прийде політик, котрий достатньою мірою симпатизує Україні, то у Франції та Німеччині розклади поки що явно не на нашу користь. Втім, це – предмет для окремої розмови.
Повертаючись до України, зазначу, що прогноз економічного розвитку на рівні 3% від самого початку був хибним. Так само, як і доходи від приватизації, котра не відбулася, і від активів Януковича, які поки що не повернулися до казни, зростання економіки на 3% є лише мрією про те, як все має відбутися в ідеалі. Між тим будувати подібний прогноз на надіях, що реформи нарешті підуть вгору, як мінімум непрофесійно. Що ж до збільшення акцизів на алкоголь та тютюн, яке закладене в бюджеті, то я називаю подібні заходи пошуком легких грошей, які не мають нічого спільного зі скеровуванням економіки на рейки розвитку, із підтриманням малого та середнього бізнесу (останнє, до речі, має відбуватися шляхом зниження податкового тиску, а не навпаки). Також слід взяти до уваги й думку тих, хто вважає, що збільшення акцизів лише посприяє витисненню згаданих товарів на контрабандний ринок.
Зрештою, є ще одна проблема, яку не враховує цьогорічний бюджет. Це – роздуті соціальні виплати. За розрахунками Мінфіну, щоб закрити дефіцит у Пенсійному фонді, з бюджету має бути виділено 154,6 млрд грн. Мінсоцполітики наводить більшу цифру – 184, 7 млрд. Наступна бездонна діра – це виплата субсидій, чий обсяг збільшується пропорційно до зростання тарифів на послуги ЖКГ. Міністр соцполітики Андрій Рева оцінив видатки на виплату комунальних субсидій у розмірі 52 млрд. грн., що принаймні на 10 млрд. грн. більше, ніж цьогоріч. Головним джерелом покриття цих видатків традиційно виступала рента на видобуток газу і нафти. Але цього року, як засвідчує міністерство фінансів, недонадходження за рентними платежами перевищує 8 млрд. грн. Чи поліпшиться ситуація наступного року – спрогнозувати тяжко.
Отож, зробивши «почесне коло» сторінками держбюджету, ми повернулися до того, з чого почали: як діятиме уряд в тому випадку, якщо на певному етапі стане зрозуміло, що виконати дохідну частину бюджету нереально? Досвід життя в Україні та аналізу дій її топ-менеджменту підказує єдиний вихід з цієї ситуації. Уряд майже гарантовано запустить друкарський станок, щоб заткнути емісією найбільш очевидні діри. Процес цей розпочнеться вже наприкінці поточного року, внаслідок чого прискориться інфляція споживчих цін в зв'язку з необхідністю виконувати видаткову частину держбюджету у вигляді виплат зарплат і пенсій на тлі недонадходжень до його дохідної частини. Емісія ця буде скерована на «шляхетну» мету – закрити бюджет-2016. Наступного року цей досвід буде повторений. А це – неминучий шлях до девальвації гривні.
Я не претендую на особливу оригінальність даного прогнозу, бо, як мені здається, артикулюю прописні істини, зрозумілі навіть першокурснику економічного факультету. Питання, яке лишається відкритим, полягає тільки в тому, не хоче чи не може збагнути цього уряд України? Хотілось би зробити комплімент його колективному інтелекту, зазначивши, що уряд все прекрасно розуміє, але вимушено робить добру міну при поганій грі. Але що буде далі, коли гра закінчиться? Залишиться тільки міна. Причому уповільненої дії.