Новий президент, однак, помістив себе у доволі тісний трикутник обставин.
Перше. Виступ виглядав предметним саме тому, що президент виразно озвучив з десяток цілком конкретних завдань. Запам’яталося про план для Донбасу, позицію щодо Криму, зовнішньополітичні цілі й внутрішні гуманітарно-політичні та економічні прапорці. Разом з тим, вже під час самої промови було зрозуміло, що українському президенту складно гарантувати виконання обіцяного, з огляду бодай на повноваження, що відведені йому нинішньою редакцією Конституції.
Друге. Петро Порошенко артикулював, що не чіпатиме Конституцію в частині своїх повноважень. Що ж, це звучало шляхетно, але тоді Порошенків план неможливо виконати без злагодженої роботи з парламентською коаліцією та урядом. Парламентсько-президентська республіка далеко не ідеальна управлінська конструкція для швидкого і ефективного впровадження амбіційних планів нового глави держави. Виконання обіцяного далеко не завжди залежатиме від його доброї волі. Особливо, якщо працювати доведеться з нинішнім депутатським корпусом Ради.
Третє. Говорячи на інавгурації про раніше обіцяні дочасні парламентські вибори, новий президент обмежився лише дуже «лагідною» оцінкою, сказавши лише, що «чинний склад цього шановного зібрання не відповідає настроям суспільства». Емоційно це виглядало як апеляція чи прохання з розумінням поставитися до сказаного. Отже, Порошенко не поспішатиме з дочасними парламентськими виборами, а відтак буде змушений впроваджувати обіцяне з вайлуватими і морально розібраними парламентарями. Йдучи на це, президент навряд чи досягне швидкого ефекту, водночас, зігнорує побажання більшості українців поквитатися з нинішніми депутатами й перебере на себе частину відповідальності за їхні ганебні вчинки.
Висновок простий – щоб не впасти від виснаження у замкненому трикутнику обставин, Петро Порошенко повинен буде або домогтися від нинішнього парламенту конституційного розширення своїх повноважень, або ж має якнайшвидше провести дочасні парламентські вибори, щоб не встигнувши розгубити свою популярність, створити сутнісно іншу лояльну парламентську коаліцію та уряд. Є третій сценарій – не виконати проголошене в інавгураційні промові й політично злягти під уламками розчарувань українців і західних партнерів.