“Хлопці (військові) допомогли нам облаштувати підвал церкви для богослужіння: зробили іконостас, принесли ікони, свічник. Спочатку було ніяково - були ми з Іриною та ще пару людей. Але не пройшло і півгодини, як почали підходити хлопці з позицій. З пасками, яйцями, наїдками. Під кінець служби добряче людей було. А вранці жалілися, що не знали про службу заздалегідь - прийшло б набагато більше. Це говорить про велику потребу у спілкуванні з Богом”.
За словами Максима, напередодні Великодня в Пісках були бої, дуже сильно обстрілювали селище в ніч після Страсної п'ятниці (з 29 на 30 квітня) навіть після півночі – з цього часу мало початись припинення вогню за мінськими домовленостями.
В суботу та неділю на позиціях навіть під час спілкування з бійцями було чути поодинокі постріли зі стрілецької зброї.
48-річний отець Максим Стрихар, батько чотирьох дітей (в тому числі прийомних), настоятель парафії Святого Юрія Переможця Української Автокефальної Православної церкви, вдягнув форму військового священника трохи більше року тому. Тоді отець Максим відвідував Центральний військовий шпиталь у Києві – сповідував і причащав бійців. У лютому з волонтерами почав їздити на передову в Луганську і в Донецьку області. "Йшли туди, де бійцям було найважче – там якраз перебували хлопці, які нещодавно вийшли з донецького аеропорту. Військові на передовій особливо потребують допомоги, і церква повинна бути першою, хто їх підтримує. До того ж, перебуваючи на фронті, мені легше зрозуміти людину, те, через що вона пройшла”.
В 2015 році Максим заснував Місію Вмч. Юрія Переможця, яка має на меті допомагати обездоленним у зоні конфлікту.
На фронті капелан буває у міру потреби — щойно набереться машина з допомогою. З військовими спрацювалися з волі випадку. В січні 2015 до представників парафії при Київському військовому шпиталі звернулися з проханням про допомогу. Бійці окремого танкового батальйону залишилися без нічого: не було ні зимового обмундирування, ні теплих спальників і наметів, ні грубок при температурі мінус 23. На окремому танковому батальйоні священнослужитель не зупинився. Максим з напарником-водієм возив допомогу в батальйон "Дніпро-1", 28-му бригаду, охоплюючи район Пісків, Красногорівки, Волновахи, Маріуполя.
Після нічної служби Максим з напарницею-волонтером Іриною Музичук завантажили в стареньку “таблєтку” (УАЗ-фургон) декілька коробок з пасками, яйцями, пляшку з освяченою водою і вирушили на передові позиції. Якщо військові не можуть приїхати на службу, значить, служба приїде до них. На кожному посвяченні збиралося до десятка хлопців. Деякі приходили прямо з постів – залишаючи на варті напарника.
“Десь за тиждень ми збираємося приїхати на позиції на довший час – до мене часто підходять з проханням висповідатися. Але це не питання десяти хвилин, то є серйозна справа.”
Допомогу для здійснення проектів Місії Вмч. Юрія Переможця можна перераховувати на Картку ПРИВАТБАНК: 4731217111579635
або через кнопку "Зробити внесок (приват)" на сайті Місії Вмч. Юрія Переможця.
