Очевидно, що жодноі 'примітивності' у неєвропейському мистецтві немає, а сам факт 'інакшості' походження не робить щось примітивним. Багатство та життєствердність мистецтва Африки й Азіі, представленого в американських музеях, вражає. Але не менш вражає й інше - контраст цінностей. Два приклади:
1. Power figure (nkisi) з Конго - невеличкий дерев'яний контейнер для ліків у формі жінки на повний зріст. Простір для зберігання ліків знаходиться у 'животі' фігури. А на самому животі встановлене дзеркало. Тобто хворий, беручи до рук коробочку з ліками, спочатку бачить у люстерко.. себе. Що ще раз нагадує нам, що будь-яке лікування, результат, рішення (як, власне, і проблема) - перш за все, в нас самих.
Не знаю, чи закладалася ця ідея самим конголезьким народом / плем'ям, що створив цей артефакт. Проте висновок проситься сам собою - адже як можна брати до рук річ, не бачачи себе у вмонтованому в неі дзеркалі? Саме собою напросилось і інше. Роздивляючись цю конголезьку фігуру, я не могла не згадати Деміена Хьорста з його відомою 'пігулчатою кімнатою'. Хьорст заполонив виставковий простір таблетками різних форм, кольорів і ефектів, нагадуючи про наше лікування від залежності та залежність від лікування.
Подорожуючи, я часто спостерігаю прив'язаність людей від таблеток. Зараз, у США, мене дивує, коли хтось снідає вітамінними желейками замість вівсянки, сиру, та фурктів ("у цих таблетках є все потрібне і вони не обтяжують шлунок"). Мене лякає, коли дівчата регулярно вживають додатки до їжі, що прискорюють метаболізм. На моє питання "чи таке постійне "підживлення" не атрофує ваші ферменти та, врешті, ваш шлунок?", вони кажуть, що все буде ОК, бо додатки перевірені та рекомендовані до застосування усім.
Усе дуже контрастує з фігуркою сили, її люстерком та відображенням, про яке воно намагається нам нагадати.
2. Monkeys Grasp for the Moon ("Мавпи хапають місяць") - скульптура китайського митця Xu Bing. Скульптура складається з орнаментально оформлених слів "мавпа" різними мовами. Ці різновомвні мавпочки поєднані між собою, ціпочком підвішені до стелі галереї, а внизу ледь торкаються невеликого музейного ставочка. Скульптура ілюструє китайську притчу про те, як мавпи побачили відображення місяця у ставку. Скооперувавшись, вони нависали над водою та намагались ухопити місяць із дерева. Проте, alas! Притча говорить про те, що можна чогось сильно прагнути та працювати, але ця робота та її результат - часто химери та не завжди те, що нам насправді потрібно.
Я довго стояла та кліпала очима. Від того, що на Заході, а особливо у США, нам усі кажуть бігти, прагнути, працювати, боротися (і переважна більшість це робить). А китайські мавпочки у самому серці Вашингтона ненав'язливо нагадують, що часом такі перегони можуть бути ні до чого.
Чим більше я ходила залами з африканськими ляльками та статуями Будди, тим більше запитувала себе: Куди ми йдемо?