Цій зустрічі передувало звернення аграріїв із кількох областей до мене як народного депутата з проханням допомогти розібратися зі свавіллям рейдерів. Я запросив їх до Києва, і 3 червня 2017 року разом із трьома колегами-депутатами (Єгор Соболєв, Павло Костенко, Семен Семенченко) вислухав людей. Фермери приїхали з Кіровоградської, Миколаївської, Дніпропетровської та Вінницької областей – і у всіх один набір скарг: бізнес «віджимають», а «кришують» це органів влади та правоохоронці.
У 90% випадків діє усталена схема: спочатку за підтримки Мін’юсту реєстратор змінює в один день право власності на майно з реального власника на іншого. Уже новий власник-рейдер переоформлює підприємство на іншу підставну людину, або передає у володіння іншій структурі. Так відбувається кілька разів, тобто бізнес «відводять у бік». На поле з урожаєм завозять банди «тітушок», збирають зерно, забирають залишки агропродукцiï (у деяких випадках на десятки мільйонів гривень), на підприємство заводять нове керівництво-рейдер (із допомогою тих же «тiтушок») і це все відбувається з кровопролиттями. Паралельно рейдери «кошмарять» бізнес за допомогою усіх доступних їм механізмів тиску через органи влади: прокуратура, поліція, суди тощо. Доки фермер бігає по судах у пошуках істини, пише звернення в Мiн’юст, поліцію, ГПУ (не забуваймо, що продажний реєстратор уже підмінив власника) і доводить, що він не вовк в овечій шкурі, усі ці рейдерські оборудки законодавчо «цементуються» у різний спосіб, і спробуй потім простому фермеру доведи щось. Покровителями цього є працівники органів МВС, прокуратури, Міністерства юстиції, а судді виносять рішення на користь рейдерів. Таким чином органами державної влади нівелюється право власності та його гарантії в України.
Як правило, такі незаконні дії стосуються господарств розміром 1,5 тис. га. Дуже маленькі (200 і більше га) рейдерам нецікаві. А от великі можуть дати відсіч і самі. Тому вони вибрали прошарок середніх аграріїв, захищати яких нікому.
У «віджимі» бізнесу фермерів задіяні одні й ті ж люди-«тітушки», машини з тими ж самими номерами, реєстраторами – і так далі усім злочинним ланцюжком. Це реально організоване злочинне угруповання (ОЗУ), яке зараз працює в Україні. Повне її прикриття забезпечують вертикалі Мін’юсту, МВС, національна поліція. Остання навіть в окремих випадках допомагає «тітушкам» заходити на підприємство і міняти «законно» керівництво. Зі слів фермерів, на всі ці випадки ГПУ лише дає відписки, а реальних результатів у протидії рейдерам з їхнього боку – нуль. Такий самий нуль ефективності демонструє і Мін’юст.
Тож в Україні знову гостро постала проблема, що можна прийти до будь-кого хату і взяти без дозволу те, що хочеш, якщо ти влада. Простій людині дуже важко протидіяти державному апарату. Середні фермери поодинці не можуть себе захистити проти «катка» державної беззаконності, коли по той бік у рядах «опонентів» працівники Мін’юсту, Нацполіції, ГПУ та інших органів влади.
Я постійно витрачаю близько 30% свого часу на захист інтересів малого, середнього та великого агробізнесу. Постійно за когось воюю, але нинішній стан справ із рейдерством в АПК – це просто здирництво з інвесторів. Всі випадки свідчать, що рейдерство набуває рис системної проблеми, яка виливається у дуже неприємну тенденцію. Як із цим боротися? Всі депутатські звернення до МВС, ГПУ, НАБУ, САП та інших органів вже написані. Сподіваюся на адекватну відповідь. Та паралельно я планую разом з іншими депутатами й лідерами громадської думки найближчим часом створити системну платформу, яка даватиме адекватну відповідь та відсіч у рамках закону на такі виклики.