Гадаю, що для України прийняття такого закону наразі дуже актуальне. Кошти, які йдуть на «оборонку», мають витрачатися ефективно, адже державне оборонне замовлення – це не просто список того, що хоче придбати Міністерство оборони та інші відомства. Це гроші, які українці, сплачуючи податки, віддають державі для зміцнення нашої обороноздатності. Забезпечити відкритість процедур закупівель – зберегти величезні суми, які замовники можуть навмисно завищувати, аби дати можливість заробити «своїм» виконавцям. Наша задача – зробити планування оборонних закупівель максимально прозорим, забезпечити відкритість процедур закупівель, сприяти тому, аби стали дієвими громадський та демократичний цивільний контроль, а також добитися зниження корупційних ризиків.
У разі прийняття законопроекту, значна кількість номенклатури перестане вноситись до таємних частин планів закупівель. Будемо відверті – раніше цим часто просто зловживали, засекречуючи навіть ту інформацію, розголошення якої жодним чином не може загрожувати національній безпеці. Громадськість має бачити, скільки саме витратило те чи інше відомство на закупівлю конкретної техніки, зброї, апаратури… Це дозволить встановити, чи не завищена вартість.
Відкриті конкурси сприятимуть конкуренції серед виробників, а це значить, що Україна отримає на озброєння кращу техніку. Відповідно до законопроекту, Мінекономіки буде формувати реєстр виконавців оборонних замовлень, визначаючи потенційних виконавців за номенклатурою продукції, що виробляється, та можливостям підприємства. Отримавши від державних замовників перелік замовлень, компанії матимуть змогу орієнтуватися, яка продукція є затребуваною і які вимоги до неї.
При чому з боку замовників буде більше відповідальності. Наразі все ще діють військові представництва – представники Міноборони слідкують на підприємствах за процесом виробництва замовленої продукції. І навіть якщо техніка, яку військове представництво прийняло, зламалась в умовах бойових дій чи навчань, її можуть повернути з вимогою за свій рахунок відремонтувати. У світовій практиці такого нема, там довіряють спеціалізованим організаціям, які проводять сертифікацію (Міжнародна організація зі стандартизації, ISO (International Organization for Standardization) та ін.). Є спеціальні сертифікати, які підтверджують, що виконання того чи іншого процесу відповідає встановленим нормам, технічним завданням і критеріям, які встановлені для конкретного виробу.
Кожен замовник має отримувати кінцевий виріб, а виробник несе гарантійні зобов'язання за його якість відповідно до певних стандартів. Є міжнародні стандарти якості виробництва і виробничих процесів, коли проводиться сертифікація, наприклад, зварювальних, штампувальних та інших робіт. Такий крок дозволить нашим виробникам вийти на міжнародні ринки.
У той же час ми захищаємо вітчизняного виробника, встановивши пріоритет локалізації виробництва на митній території України. Національні виробники зможуть збільшувати гранично допустимий рівень рентабельності виконання контрактів при закупівлях без застосування конкурентних процедур. Крім того, вони зможуть коригувати умови укладених угод у випадку суттєвої зміни фінансово-економічної ситуації. В умовах, коли курс долара та євро стрімко змінюється, ця норма актуальна.
Наразі ми вже бачимо позитивні зміни у оборонній сфері. Наприклад, в "Укроборонпромі" прийняли рішення про перехід всіх підприємств концерну в публічну площину через систему закупівель ProZorro, що сприяє підвищенню довіри учасників, покращує конкуренцію та економить державні кошти.
Оборонний бюджет вже збільшено – у 2020 році він складе 245,8 млрд. грн. ($10,05 млрд.), що на 30 млрд. грн. ($1,23 млрд.) більше, ніж у 2019-му. Президент Володимир Зеленський ввів в дію рішення Ради нацбезпеки і оборони про показники державного оборонного замовлення на 2020, 2021 і 2022 роки. І Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки погодив їх. Планується, що на 90% оборонні потреби будуть задовольняти українські державні та приватні підприємства, а 10% забезпечать іноземні компанії, які нададуть ту продукцію, яку в нас не виробляють.
Хоча в цьому році затвердження основних показників ДОЗ відбулось за старою процедурою, з прийняттям нового закону планування та закупівлі будуть проводитись вже зовсім іншим порядком. Оборонні ж підприємства мають здійснювати планування свого виробництва, аби безперебійно забезпечувати військових технікою та озброєнням.
Проте, максимально покращити умови для підприємств оборонпрому має саме прийняття нового закону. Чим раніше його приймуть – тим більше шансів буде на те, що виділені на «оборонку» значні кошти будуть витрачені ефективно.