Без кардинальної зміни законодавства змінити ситуацію на краще просто неможливо. Саме тому група народних депутатів узялася розробляти новий проєкт закону, який би замінив недосконалий Закон «Про державне оборонне замовлення». Відразу скажу, що у цьому нам сприяли урядові структури, державні та приватні виробники озброєнь, громадські організації та інші. Тож, чим саме відрізняється від попереднього закону про оборонні закупівлі попереднього новий закон, який розробили ми?
Державне оборонне замовлення – це не просто список того, що бажають придбати Міністерство оборони, Національна гвардія, Державна прикордонна служба та інші силовики. Це інструмент стимулювання економіки країни. Це ті кошти, які платники податків довіряють державним органом аби ті зміцнили обороноздатність України. Свій внесок роблять державні та приватні підприємства оборонно-промислового комплексу. І розробляючи документ, ми ставили собі за мету гарантоване забезпечення обороноздатності України. Для чого слід більш ефективно використовувати бюджетні кошти на закупівлю товарів, робіт і послуг оборонного призначення, зробити максимально прозорим планування оборонних закупівель, забезпечити відкритість процедур закупівель, сприяти тому, аби стали дієвими громадський та демократичний цивільний контроль та добитися зниження корупційних ризиків.
У законопроекті №2398-д “Про оборонні закупівлі” пропонуємо зняти гриф секретності з Державного оборонного замовлення – якщо не повністю то в якійсь частині. Секретний не сам танк чи бронетранспортер, а місця їхньої дислокації та бойові завдання, які вони виконують. Тому питання секретності віднесено до іншого закону, а в рамках цього законопроєкту встановлено, що державні замовники зобов'язані звітувати про проведення закупівель, оприлюднити інформацію про те, які вироби і за якою ціною вони купили. Це забезпечить дієвий громадський контроль за цією сферою, адже громадські організації зможуть встановити, чи не завищена вартість продукції або помітити інші порушення. Ми запропонували публікувати як план закупівель, так і звіти за фактами проведення закупівель відповідно до Закону про публічні закупівлі.
Прозорість оборонних закупівель сприятиме конкуренції серед виробників та дозволить більш ефективно витрачати державні кошти. Раніше Державне оборонне замовлення на 99% було секретним, тому ніхто не розумів, з ким, про що і як ведуться перемовини. І прийняття нового закону дозволить навіть у форматі закритих закупівель обрати більш конкурентні вироби. Якщо є потенційна конкуренція, то державні замовники зобов’язані проводити відповідний конкурс. Мінекономіки буде формувати реєстр виконавців оборонних замовлень. Потенційні виконавці будуть визначені за номенклатурою продукції, що виробляється, та можливостям підприємства. Перелік замовлень, сформований державними замовниками будуть доводити до виконавців і вони бачитимуть, що потрібно і хто це може зробити. Наприклад, виробник бронемашин може подивитися реєстр і дізнатися, що у нього є конкуренти, які пропонують таку саму продукцію. Завдяки конкуренції державні замовники зможуть за ту ж саму суму отримати більше якісної продукції.
Окрему увагу ми приділили формуванню вартості продукції підприємств оборонної промисловості. У попередньому порядку при виконанні закупівель без застосування конкурентних процедур підприємства мали надавати замовникам розрахунково-калькуляційні матеріали. Їх зобов’язували вказати вартість закупівлі товарів і виробів, витратних матеріалів, адміністративних витрат, розмір заробітної платні працівників тощо. І на ці витрати встановлюються гранично допустимі норми рентабельності згідно з відповідною постановою Кабінету Міністрів. На придбані товари вона складає 1-5%, на товари власного виробництва – 20-30%. Кожен державний замовник, звичайно, використовує найменший показник. Тобто, якщо встановлено від одного до п’яти відсотків, то береться один відсоток додаткової націнки. І на підставі цих матеріалів встановлюється остаточна вартість кінцевого продукту.
Це питання, власне, знаходиться поза межами регулювання закону, але його також потрібно вирішувати. Ідея, яка закладена у нашому законопроєкті, полягає в тому, що ми повинні відійти від постійного формування таких калькуляційних матеріалів, які можуть змінюватись. Кожен постачальник надає при реєстрації свої базові калькуляції, розрахунки вартості, які перевіряє Мінекономіки. Далі встановлюються критерії, які можуть призвести до збільшення такої вартості. Це ті речі, які можна порахувати і контролювати. Наприклад, середня ринкова заробітна плата. Якщо вона виросла (ці дані веде статистика), та можна пропорційно збільшити вартість. Крім того, це індекс інфляції, вартість енергоносіїв і курсові ризики (з точки зору придбання імпортних деталей і матеріалів). Використовуючи ці критерії, можна все легко порахувати за формулою і не потрібно готувати велику кількість зайвих матеріалів. Відповідно, державні замовники не будуть займатись непрофільною роботою з перевірки цих матеріалів.
У законопроекті ми подбали про контроль якості продукції. За радянських часів всі елементи формування, виконання, фінансування Державного оборонного замовлення здійснювались в рамках одного відомства – Міністерства оборони. Більшість підприємств, які зараз знаходяться в «Укроборонпромі», раніше відносилися до сфери управління саме цього Міністерства. Відповідно, процедури контролю якості, які використовувались раніше, залишились і донині. Йдеться про «військові представництва», коли Міноборони делегувало своїх представників на кожне з цих підприємств для контролю якості процесу виробництва. За нашим законопроєктом їх не буде. Бо кожен замовник має отримувати кінцевий виріб, а виробник несе гарантійні зобов'язання за його якість. В сьогоднішньому форматі військові представництва не несуть майже ніякої відповідальності. Хай навіть продукція, яку вони прийняли, зламалась під час бойових дій чи підготовки - все одно її повертають виробнику, і той ремонтує техніку або дає заміну. Це той рудимент, який створює корупційні ризики, але не створює додаткових благ для замовників. Ми маємо перейти до міжнародної практики, коли підприємство сертифікує все відповідно до певних стандартів. Є міжнародні стандарти якості виробництва і виробничих процесів, коли проводиться сертифікація, наприклад, зварювальних, штампувальних та інших робіт. Це важливо, тому що це ще й крок до виходу наших виробників з їхньою продукцією на міжнародні ринки. Ніхто в світі не буде відправляти до нас своїх представників, які будуть ці процеси контролювати. Всі готові довіритись сертифікованим, спеціалізованим організаціям, які видають таку сертифікацію. Таким, як Міжнародна організація зі стандартизації, ISO (International Organization for Standardization). Крім того, є низка спеціальних сертифікатів, які підтверджують, що виконання того чи іншого процесу відповідає встановленим нормам, технічним завданням і критеріям, які встановлені для конкретного виробу.
Законопроєкт впроваджує ефективні механізми захисту вітчизняного виробника. Ми встановлюємо пріоритет локалізації виробництва на митній території України, а також можливість коригувати умови укладених угод у випадку суттєвої зміни фінансово-економічної ситуації, застосування критерію «вартість життєвого циклу» під час відбору виконавців, що відповідає кращим стандартам країн-членів НАТО та ЄС. Виключно для національних виробників передбачено можливість збільшення гранично допустимого рівня рентабельності виконання контрактів при закупівлях без застосування конкурентних процедур. Також змінено порядок використання офсету: компенсаторні механізми можуть застосовуватись при будь-якій закупівлі за імпортом.
Крім того, ми передбачили затвердження типових державних контрактів, визначили повноваження Міноборони та Мінекономіки в частині планування та здійснення закупівель, надали можливість замовникам здійснювати закупівлі за імпортом, змогу виконавцям та замовникам здійснювати закупівлі за трирічним плануванням та ще багато іншого.
Усі нововведення, які запропоновані у нашому законопроекті, дозволять забезпечити ефективне та прозоре здійснення оборонних закупівель, планування, створить конкурентне середовище та буде запобігати корупції у цій сфері.