Ми є державою суцільних парадоксів. Держбюджет 2012 року провалено з дефіцитом у 54 мільярди гривень, як зрозуміло із вчорашнього звіту Уряду, а чиновники продовжують доповідати про зростання економіки. У нас по-європейському високі ціни на пальне, бо в них закладено акциз, який має йти на ремонт доріг. Але дороги жахливі! Такого парадоксу немає ніде у світі!
Уряд заявляє, що для повного ремонту доріг в Україні потрібна колосальна сума 500 мільярдів гривень. Але якщо і уявити наявність цих грошей в бюджеті, це все рівно не гарантувало би належного дорожнього ремонту. Адже невідомо куди, як вода в пісок, витікають мільярди державних коштів. Наведу конкретні цифри.
За офіційними даними Мінфіну за 2012 рік недонадходження до бюджету акцизу та ПДВ з продажу нафтопродуктів склало 4 млрд. гривень! В поточному 2013-му році ці тенденції лише набрали обертів. Лише за 4 місяці цього року спостерігається зменшення надходжень податків ще на 35 %. Загалом прогнозується, що до кінця року збитки держбюджету сягнуть 7 мільярдів гривень. Це ті мільярди, які повинні були піти на ремонт доріг. Якби вони потрапили до бюджету, ними майже вдвічі можна було погасити поточний борг Укравтодору за 2012 рік. Або їх би вистачило на будівництво 1,5 тис. кілометрів автобанів європейського рівня, не кажучи вже про якісну реконструкцію існуючих доріг!
Як в державі з таким бюджетним дефіцитом невідомо куди можуть подітися 7 мільярдів?! Як Уряд може не реагувати на такі катастрофічні статистичні дані?! Лише вдумайтесь в ці наведені цифри!! Україна доведена до ганебного стану! І це 21 століття, країна в центрі Європі, яка претендує на статус цивілізованої!
Зараз на кожному куті говорять про медичну реформу, одна з новацій якої збільшити радіусу медичного округу до 40 кілометрів. Я б хотів подивитися в очі тим реформаторам і спитати: «Чи бачили ви ті дороги в українських селах та районах?! Хоч би раз провезли б вас у хворому стані по ним, де між ямами і 10 сантиметрів немає!»
Експерти вже підрахували, що зараз зношеність українських доріг – 85 відсотків. Через 3-4 роки вона досягне 100 відсотків! Куди ми йдемо?! Де нарешті та межа, яка змусить можновладців зупинитися та зрозуміти, катастрофічність ситуації? В народі говорять: «Прийшли як господарі, а живуть як гості». Тож в країні нічого не зміниться, доки в ній чиновники і міністри поводяться як гості!