Метою дослідження було забезпечення уявлення щодо загроз у сфері фіскальної безпеки, розуміння негативних тенденцій у фіскальній сфері та системи причинно-наслідкових зв’язків порушень податкового та митного законодавства, що є внеском у розроблення широкої стратегії щодо податкової та правоохоронної політики, а також використання ресурсів. Аналіз ризиків здійснювався за двома характеристиками: ймовірність та вплив (наслідки) загрози. Генеральна сукупність індикаторів сформована на основі трьох груп: загрози ФБ (243), можливості ФБ (52), спроможність/вразливість фіскальної системи (119). Тобто, було використано інтегрований показник кількісного вимірювання певного явища.
До ініціативної групи ВГО АППУ на громадських засадах було залучено провідних науковців у сфері безпекознавства та правоохоронної діяльності к.ю.н. В’ячеслава Некрасова та д.ю.н., професора Олександра Користіна. Всебічну підтримку надав Голова Державної податкової служби Олексій Любченко.
Зазначений підхід ілюструється використанням матриці загроз, яка показує логіку застосування інтегрованої оцінки до індикаторів, а також формування та ранжування за граничною величиною ризиків, що є важливим для оцінювання ризиків.
Враховуючи граничні розміри ймовірності та наслідків, усі ризики за кількісною оцінкою розподілилися у чотири групи:
- 1 група - найзначніші (червоний) (9), потребують застосування невідкладних заходів щодо зменшення ризику їх поширення;
- 2 група - значні (оранжевий) (54), потребують контролю найвищого керівництва;
- 3 група - потребують уваги, але не першорядні (72);
- 4 група - потребують відслідковування (9).
Узагальнений підхід виділяє групи значно високого ризику: шахрайство з ПДВ (найзначніший рівень ризику від 62 до 65%), «схеми» мінімізації податкових платежів, лобіювання представниками влади окремих груп та компаній з просування для них вигідних податкових (митних) умов (преференцій), тінізація окремих видів бізнесу, інформаційні атаки щодо дискредитації фіскальної системи, прояви корупції у фіскальній сфері.
В окремий кейс ми виділили питання тиску на бізнес, відсоток якого доволі високий – 45%. Цей тиск полягає у «пропозиції» сплати податків авансом, безпідставному внесені матеріалів до ЄРДР, безпідставному заведенні оперативно-розшукової справи тощо.
Загалом експертна група оцінювала ризик поширення загроз фіскальної системи у 24 сферах економіки. Виявилося, що найбільш ризиковими з точки зору тінізації є лісове господарство (54-65%), енергетика (53-58%), нафтогазова сфера (53-59%), паливні ресурси (52-61 %), АПК (51-54%), виробництво та обіг горілки та тютюну (55-60%) та фармацевтика (49-59%).
Не менш деструктивними щодо забезпечення фіскальної безпеки є й інші загрози макроекономічного характеру: монополізація ринків та галузей економіки (55-62%), спад виробництва у країні (58-67%), зменшення офіційного ринку праці (58-68%), трудова міграція, відтік робочої сили за кордон. На важливості останнього показника особливо наголошували митники, що взяли участь в дослідженні.
Загрозливими для України є також добре знайомі проблеми: діяльність «конвертаційних центрів» (57-63%); рейдерство (56-64%); легалізація тіньових доходів (50-58%); заробітна плата «у конвертах» (52-58%); відкати у господарських операціях (56-61%); недоступність дешевих банківських кредитів та заміщення альтернативними ресурсами (тіньовими) (55-61%).
При оцінюванні ризиків важливим є не лише порівняння з граничними розмірами ризиків. Важливим є аналіз та висновки щодо вразливості системи поширенню тих чи інших загроз у фіскальній сфері. Наскільки система спроможна протидіяти загрозам, і чи здатна фіскальна система знизити рівень ризику поширення конкретної загрози.
Важливим є співставлення кожної загрози із системою спроможності/вразливості (низкою індикаторів).
Наприклад: дві найзначніші загрози: Шахрайства з ПДВ та «Схеми» мінімізації податкових платежів.
З усієї сукупності 119 індикаторів що характеризують спроможність/вразливість фіскальної системи виділяється два:
- рівень наявних можливостей встановлення «схем» ухилення від сплати податків;
- рівень особистісної стійкості персоналу органів фіскальної системи до зловживання посадовим станом.
Величина впливу цих предикторів є різною до наших залежних змінних, але значення в обох випадках протилежне загрозі. Тобто, при підвищенні рівня спроможності зазначених двох індикаторів, знижуватиметься ризик поширення загрози.
Можливості підвищення рівня забезпечення фіскальної безпеки України – зовнішні фактори щодо фіскальної системи, які сприятимуть підвищенню ефективності формування доходної частини бюджетів, а впровадження (реалізація) їх може мати місце у майбутньому. Ідентифіковано 52 індикатори. Більшість оцінені вище 50%, що визначає позитивне значення зазначених можливостей попри неоднорідне оцінювання різними експертними групами.
Серед низки виділених можливостей виділяється створення єдиного правоохоронного органу в економічній сфері (55-68% - неоднорідне оцінювання різними суб’єктами ФБ). Найвища ступінь оцінки в бізнесу – для 68% важливо його створення.
На думку експертних груп, рівень комунікації між інститутами фіскального сектору та бізнесом є недостатній. Це може впливати на ефективність фіскальної системи у цілому. Крім того, є певне небажання вирішувати конкретні проблеми (або відверте саботування). Ті ж схеми ухиляння від сплати податків за бажання доволі просто визначити через низку заходів: моніторинг, узагальнення, написання алгоритму, визначення профілю ризиків та розробку методики застосування.
Експертна група разом з нашими респондентами провели велику роботу.
Ще не всі аналітичні висновки зроблено, не всі зв’язки проаналізовано, але ж аналіз та оцінювання ризиків не є остаточною метою дослідження Асоціації платників податків України. Важливими є подальші рішення та дії керівників державних органів (ключових суб’єктів фіскальної безпеки) щодо підвищення спроможності системи та зниження ризику поширення загроз у сфері фіскальної безпеки. А головне, усі ми добре розуміємо, що багато в чому все залежить від політичної волі лідерів нашої держави.