Варто окремо згадати, що програма МФД включає вимогу до України дозволити приватним виконавцям (ПВ) робити стягнення за дрібними позовами на суму до 100 000 гривень, у тому числі примусово виконувати судові рішення проти державних органів та ДП. Уперше в історії України представник незалежної приватної професії зможе діяти проти держави, використовуючи владу, делеговану йому самою державою, змушуючи Уряд виконувати свої договірні та інші фінансові зобов’язання перед будь-якою фізичною чи юридичною особою..
Крім того, відповідно до вимог МФД, приватні виконавці також зможуть стягувати адміністративні штрафи. Нарешті українські органи влади будуть зобов’язані автоматизувати процеси блокування та списання коштів із банківських рахунків, створюючи реальну можливість для приватних виконавців ефективно виконувати свою роботу на практиці, а не виключно в теорії.
Як можна очікувати від фізичних та юридичних осіб в Україні виконання своїх боргових зобов’язань, якщо їх не виконує держава?
Невиконання судових рішень залишається найпоширенішою скаргою проти України до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Що ще важливіше: майже 800 мільярдів гривень становить сума несплаченої за рішенням суду заборгованості в Україні, при цьому значна її частина не сплачується вже близько 10 років і довше, як свідчить офіційна статистика Міністерства юстиції (Мін’юсту). Це становить приблизно 1/4 річного ВВП країни. Щорічно стягується близько 2,7% від згаданих 800 млрд. грн. Іншими словами, реальний ККД українських судів становить лише 2,7% на рік з точки зору отримання реального результату при вирішенні спорів у судовому порядку. За зворотною логікою, 97,3% зарплат, пенсій та інших вимог законних українських власників та кредиторів, які виграють у суді, не сплачуються на постійній основі. Більшу частину несплачених 800 мільярдів становить заборгованість українського уряду та державних підприємств, як свідчать дослідження, проведені багатьма національними та міжнародними експертами нашого Проекту.
Як працює приватне виконання?
«Приватний виконавець» – нововведення, вперше запроваджене у Франції понад 200 років тому, насправді діє від імені держави і має повноваження, делеговані йому виконавчою владою, аналогічно до приватного нотаріуса чи арбітражного керуючого. З моменту створення професії в 2017 році 230 нині діючих в Україні ПВ уже продемонстрували в 5 разів більшу ефективність у перерахунку на розмір стягнутої заборгованості порівняно з їхніми конкурентами з державного сектору, які працюють у Державній виконавчій службі, підпорядкованій Міністерству юстиції. У 2019 році 230 ПВ стягнули 4,2 млрд грн. у порівнянні з 16,5 млрд грн., стягнутих за той самий період приблизно 5 тис. державних виконавців (ДВ).
Приватизація системи виконання є загальною тенденцією в країнах ЄС та РЄ. Загалом 23 країни ЄС мають або повністю приватну, або «змішану» систему виконання, згідно з аналітико-дослідницьким центром Європи CEPEJ.
Хоча багато хто в Україні називає діючу систему примусового виконання з моменту створення професії ПВ у 2017 році «змішаною», правда в тому, що українській моделі досі бракує деяких ключових компонентів, щоб кваліфікувати її як таку, відповідно до кращої європейської практики. По-перше, ПВ в Україні не можуть виконувати рішення проти або на користь держави чи ДП. По-друге, законодавство та практика передбачає широкі регуляторні та наглядові повноваження Мін’юсту, судів і правоохоронних органів щодо ПВ, які були охарактеризовані в різних експертних звітах як надмірні.
Слон у кімнаті: борги держави та ДП
В Україні існує понад 17 000 державних підприємств (ДП) та муніципальних підприємств. Більше 3 000 з них є урядовими ДП. Порівняймо це число з лише 21 ДП у Данії, 29 – у Нідерландах, 47 – у Фінляндії, 48 – у Литві, 51 – у Франції, 71 – у Німеччині чи 126 – у Польщі за даними Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), експертно-аналітичного центру країн з розвиненою економікою. Через свої ДП Україна бере участь у всіх видах бізнесу – починаючи з виробництва алкоголю до управління готелями. Окрім цього стратегічного розриву з кращою європейською практикою, аспектом, що викликає найбільше занепокоєння, є те, що державні підприємства несуть відповідальність за більшу частину несплаченої заборгованості за рішеннями суду на суму 800 млрд. гривень, про що йшлося вище.
Різні українські уряди протягом майже двох десятиліть були залучені до юридично-фінансової інженерії під назвою «мораторії» –Експерти Проекту нарахували щонайменше 12 мораторіїв, прийнятих починаючи з 2002 року, причому 4 з них були додані нещодавно з огляду на Covid-19. Деякі з цих мораторіїв захищають певні сектори, деякі захищають від стягнення певних видів заборгованості. Що саме означає мораторій? Перш за все, бенефіціарами всіх вищезгаданих мораторіїв (окрім одного) є ДП. Наприклад, для стягнення заборгованості за рішенням суду не можна накласти арешт на жодне майно ДП – у тому числі його нерухоме майно, паї та засоби виробництва, – крім тих коштів, що залишилися на його поточному банківському рахунку. На щастя для ДП, вони навіть не зобов’язані фігурувати в національному реєстрі боржників, ставлячи під питання саму мету його існування, а саме – остерігати потенційних партнерів, постачальників, клієнтів, кредиторів та найманих працівників від ведення справ із безвідповідальним суб’єктом господарювання. Якщо умови МФД щодо надання дозволу незалежним представникам приватної професії виконувати рішення проти ДП матимуть якісь практичні наслідки, питання про скасування мораторії доведеться ставити ще скоріше. Слід також пам’ятати, що в той час як ДП є основними та найбільшими бенефіціарами більшості мораторіїв, «зворотними» бенефіціарами є насамперед малий та середній бізнес, а також громадяни України.
Автоматизація – це те, що не дозволятиме нечесному боржнику виходити сухим із води
Насправді, не лише мораторії створюють перешкоди для виконання фінансових та покладених судом зобов’язань в Україні. Наприклад, незважаючи на рішення Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року, існує певна невизначеність щодо того, якою мірою може накладатися арешт на корпоративні банківські рахунки для стягнення заборгованості за рішенням суду. Законодавство та практика в Україні досі не дають чіткої відповіді на питання, чи є боргове зобов’язання, покладене судом, пріоритетним або пільговим стосовно будь-яких інших зовнішніх (заборгованість перед діловими партнерами) або внутрішніх (зарплата працівників) корпоративних зобов’язань, на відміну від багатьох розвинутих країн.
Передові європейські країни намагаються зосередити увагу на нових електронних рішеннях як способі краще забезпечити доступ до правосудді. PLAIS, литовська версія автоматизованої системи блокування та списання коштів із банківських рахунків наразі вважається одним з найбільш інноваційних прикладів практики у світі, яка допомагає автоматизувати стягнення сотень мільйонів євро щороку литовським приватним виконавцям, службам соціального страхування та податковим органам. У Литві майже 2 десятиліття функціонує повністю приватна система примусового виконання, і вона є головною юрисдикцією ЄС у відповідній складовій у останньому рейтингу Світового банку Doing Business. За допомогою PLAIS навіть найменші вимоги, такі як адміністративні штрафи, стягувати дуже легко. Ні банки, , ні – що найважливіше – великі політичні діячі чи економічні гравці не можуть вплинути на цей процес.
Певна ступінь автоматизації блокування банківських рахунків боржників-фізичних осіб в Україні вже застосовується у справах про стягнення аліментів, що зменшує проміжок часу від винесення офіційного рішення про заморожування до моменту фактичного блокування банківського рахунку боржника з 1 місяця до 1-2 днів . Але не всі українські банки однаковою мірою залучені до цієї схеми.. Водночас більш системні зусилля в цій сфері зрештою, повинні включати також відновлення та забезпечення належної сумісності діючих в Україні реєстру майнових прав, кадастру, реєстру юридичних осіб, демографічного реєстру та інших.
Ефективне виконання також сприяє наповненню державного бюджету
Офіційна статистика Національної поліції України говорить про те, що рівень стягнення адміністративних штрафів сягає 26%. Натомість у Литві рівень стягнення адміністративних штрафів становить понад 70%. Крім того, завдяки згадуваній вище системі PLAIS, більшість адміністративних штрафів у цій країні стягуються миттєво за допомогою автоматизованих банківських платежів на казначейські банківські рахунки.
Україна може слідувати кращій європейській практиці та звертатися до компетентних приватних юридичних служб для стягнення коштів до бюджету. Наприклад, у Франції Міністерство фінансів ще кілька десятків років тому уклало угоду про співпрацю з Національною палатою ПВ, згідно з якою регіональні податкові органи на конкурсній основі відбирають ПВ, які здійснюють примусове стягнення податків і штрафів. Так само в Болгарії із загальної суми 500 млн. євро, яку щороку примусово стягують ПВ в інтересах усіх кредиторів, понад 80 млн. євро стягуються для державних та муніципальних органів. Болгарські ПВ також стягують судовий збір. У той же час, виходячи з кращої європейської практики, можна реально розраховувати на те, що саме лише надання ПВ дозволу стягувати адміністративні штрафи, безумовно сприятиме надходженню коштів до українського бюджету, а також налагодженню співпраці між державними установами та представниками незалежних юридичних професій для стягнення коштів до державного бюджету.
Ключовий меседж: дозволити представникам незалежних професій виконувати їхню роботу
На основі аналізу чинного законодавства та практики ключовий меседж українських політиків та керівництва сектору правосуддя з моменту фактичного початку реформи примусового виконання у 2017 році залишається тим самим – впливові кредитори, особливо державні установи та державні підприємства, продовжують отримувати користь із політично-контрольованої системи примусового виконання, яка вибірково вирішує, за якими боржниками слід «приходити», а яких – оминати своєю увагою. Водночас перші паростки майбутньої реформи вже з’являються, однак існують так звані об’єднані законопроекти щодо примусового виконання (зареєстровані в Раді під номерами 3726-3729), які були розроблені широким колом партнерів з української юридичної спільноти, іншими національними гравцями (представниками бізнесу, банками, ГО, науковцями) та міжнародними партнерами. Вищезгадана ініціатива передбачає всі умови МФД. Більше того, вона пропонує створення однакових умов гри для всіх гравців системи ви конання. Це дає надію, що позиція, висловлена у вказаних умовах МФД вже активно впроваджується українськими партнерами з наголосом на зобов'язання сприяти верховенству права та поліпшенню бізнес-клімату Верховенство права починається з дотримання боргових зобов’язань.
І український уряд не повинен бути останнім, хто сплачує власні борги перед українськими громадянами та підприємствами.
Довідкова інформація
Проект ЄС «Право-Justice» діє в Україні з 2018 року. Проект фінансується Європейським Союзом та сприяє розвитку верховенства права в Україні відповідно до європейських стандартів та кращої порівнюваної практики. Проект підтримує реформи у сфері правосуддя за такими напрямками:
• прозора та ефективна судова реформа,
• захист прав власності – реформи у сфері виконання судових рішень, банкрутства, державної реєстрації прав власності,
• розвиток інструментів досудового вирішення спорів (медіація) та запобігання вчиненню злочинів (пробація);
• підвищення доступності правосуддя, зокрема завдяки вдосконаленню електронних реєстрів та розвитку електронного правосуддя.
Співавтори: Ліонель Декотт, приватний виконавець (Франція); Катілін Попов, приватний виконавець (Болгарія).