Невідповідність між наявністю енергоносіїв та потребою в них як виклик національній безпеці
Україна належить до країн, частково забезпечених традиційними видами первинної енергії, що обумовлює необхідність значних обсягів їх імпорту. І хоча енергозалежність України є середньоєвропейською (частка імпорту в загальному постачанні первинної енергії в Україні в середньому складала 38% в останні роки), залежності сприяє не тільки відсутність достатнього обсягу енергоресурсів, але й їх неефективне використання.
У сучасних геополітичних умовах залежність від імпортних енергетичних ресурсів становить все більшу небезпеку.
У нас склалася парадоксальна ситуація: Україна була однією із піонерів і світових лідерів із видобутку природного газу, але обсяги власного видобутку зменшились у 3,5 рази в порівнянні з рівнем 1970-х років. Україна має великий потенціал для нарощення видобутку природного газу.
У той же час недостатність власних ресурсів і внутрішнього видобутку призводить до того, що Україна входить у десятку лідерів нетто-імпортерів природного газу світу.
Національний ринок природного газу є досить містким за обсягами його споживання. У 2015 році обсяг споживання природного газу в Україні становив 33,8 млрд м3, у 2016 році використання газу в Україні у порівнянні з 2015 роком скоротилося на півмільярда. Це значно більше, ніж, наприклад, у Франції. Україна споживає приблизно такий самий обсяг природного газу, як Швеція, Бельгія, Польща, Чехія, Норвегія, Естонія та Латвія разом.
Хоча динаміка споживання природного газу демонструє тенденцію зниження (1991 рік – 117 мрлд м3; 2000 р. – 71,0 мрлд м3; 2006 – 67 мрлд м3; 2012 – 49,6 мрлд м3; 2016 рік -33,3 мрлд м3), Україна має один із найвищих рівнів газоємності ВВП у світі та високий загальний рівень енергоємності ВВП.
Україна – аутсайдер із енергоефективності
За міжнародними стандартами, Україна – один із найбільш неефективних споживачів енергії через велику частку енергоємних секторів, застарілі та неефективні технології та вкрай виснажені основні засоби, зокрема неефективні системи централізованого теплопостачання та низькоякісний фонд будівель. Енергоємність України, виміряна як відношення загальної пропозиції первинної енергії до ВВП, удесятеро вища за середню по ОЕСР. Якщо ввести поправку на паритет купівельної спроможності, то Україна споживає приблизно у 3,2 рази більше енергії на одиницю ВВП, ніж у середньому по ОЕСР.
Обсяг енергії, що використовується для виробництва одиниці товарів і послуг (тобто на одиницю ВВП), перевищують рівень:
- Великобританії – в 4,8 рази;
- Туреччини – в 3,8 рази;
- Польщі – в 3 рази;
- Білорусі в 1,8 рази;
- середнє значення для Європейського Союзу – в 3,8 рази;
- середнє значення для світу – в 2 рази.
Рис. 4 Інтенсивність використання енергії на одиницю ВВП при постійному паритеті купівельної спроможності
Джерело: Enerdata. Global Energy Statistical Yearbook 2016
Тому енергоефективність, беззаперечно, є одним із пріоритетів енергетичної політики України. Незважаючи на очевидність цієї теми, поліпшення були фрагментарними, і використання енергії залишається надмірним. Впровадження заходів із енергоефективності домогосподарствами та компаніями, а також державними органами, за міжнародними стандартами, залишається низьким.
Євроінтергація та енергоефективність
Підписавши угоду про асоціацію з ЕС, Україна зобов’язалася відповідати високим європейським стандартам з енергоефективності та брати участь у енергетичному ринку. Відповідно до цих зобов’язань, Україна, в якої сьогодні найнижча енергоефективність в світі, повинна стати ближчою до європейських держав, де діє одна з найбільш енергоефективних економік. Фактично, це означає впровадження європейських норм для підвищення енергоефективності.
Вони охоплюють різні сфери: від удосконалення системи центрального опалення до більш відкритого енергетичного ринку, що дозволяє конкурувати з новими європейськими компаніями.
Стаття 338 Глави 1 Розділу 5 Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС визначає:
1. Cприяння енергоефективності та енергозбереженню, у тому числі шляхом формування політики щодо енергоефективності та структури права і нормативно-правової бази з метою досягнення значного прогресу, відповідно до стандартів ЄС, зокрема ефективну генерацію, виробництво, транспортування, розподіл та використання енергії, на основі функціонування ринкових механізмів, а також ефективного використання енергії при застосуванні обладнання, освітленні та у будівлях;
Відповідно до рішень Енергетичного Співтовариства, прийнятих у грудні 2009 року, вересні 2010 року та жовтні 2011 року, Договірні Сторони Енергетичного Співтовариства (включаючи Україну) перебувають у процесі реалізації таких Директив Європейського Парламенту і Ради з енергоефективності:
Директива 2006/32/ЄС щодо енергетичної ефективності кінцевого використання енергії та енергетичних послуг;
Директива 2010/31/ЄС щодо енергоефективності в будівлях;
Директива 2010/30/ЄС щодо маркування енергетичної продукції.
Директива 2006/32/ЄС щодо енергетичної ефективності кінцевого використання енергії та енергетичних послуг (далі — Директива) вимагає від країн–членів ЄС підготовки трьох національних планів дій з енергоефективності.
Енергоефективність та нова модель економічного зростання
Економічне зростання України значно залежить від рівня забезпечення енергоносіями, потенціалом енергоефективності та рівнем їх використання у всіх галузях національного господарства.
Зазначу, що високий рівень енергоємності ВВП об’єктивно обумовлений високою часткою ресурсо- та енергоємних галузей у структурі економіки України: металургії, хімічної промисловості, видобуванні корисних копалин. Водночас ситуацію ускладнює низька енергоефективність у секторах трансформації та постачання енергії, високі питомі витрати енергії на опалення та гаряче водопостачання домогосподарств.
Україна вичерпала свою попередню модель економічного зростання, за якою прибутки від виробництва та експорту металу й інших енергоємних основних товарів спрямовувалися в економіку споживання. Раніше успіх українського експорту залежав переважно від дешевих енергетичних ресурсів, значна частка яких імпортувалася з Російської Федерації. Зі зростанням цін на імпортний російський газ залежність економіки від імпортного палива перетворилася на визначальний тягар для економічного зростання. Імпорт енергоносіїв – головна причина незмінного загального дефіциту торговельного балансу.
Втручання регуляторних органів і субсидії сильно викривлюють ціни на енергоносії, виснажують державні фінанси та стимулюють надмірне використання енергії. За міжнародними стандартами, Україна залишається одним із найбільш неефективних споживачів енергії через велику частку енергоємних секторів, застарілі та неефективні технології і вкрай виснажені основні засоби, зокрема неефективні системи централізованого теплопостачання та низькоякісний фонд будівель.
Рис. 5 Динаміка ВВП України (у % до попереднього року) та кризи
Джерело: Держкомстат, розрахунки Мінекономрозвитку
Розвиток економіки України, як і глобальної, має циклічний характер. Воєнно-політична ситуації в Україні та фінансова криза супроводжуються серйозною енергетичною кризою.
Одним із основних шляхів подолання даної енергетичної кризи є енергозбереження та енергоефективність.
Адже в Україні є значний потенціал енергозбереження, основна частина якого зосереджена в житловому секторі (34%), промисловості (28%) та в секторі трансформації енергії на ТЕС (21%). На сектор послуг і сільське господарство припадає, відповідно, 12% та 4% потенціалу енергозбереження, а на будівництво – близько 1% сукупного енергозбереження через порівняльно незначний обсяг прямого енергоспоживання.
Рис. 6 Порівняльний аналіз потенціалу створення робочих місць в сфері енергоефективності
Крім того, енергоефективність створює ефект економічного мультиплікатора: економія 1 млрд Вт*год забезпечує 380 робочих місць у сфері енергоефективності.
Основні напрямки роботи в сфері енергоефективності на 2017 рік:
• зменшення енергоємності ВВП економіки України;
• виконання міжнародних зобов’язань України в сфері енергозбереження;
• використання найкращого досвіду енергозбереження передових країн світу;
• поліпшення інвестиційного клімату в сфері енергоефективності та стимулювання інвестицій в дану галузь;
• розвиток ринку ЕСКО-контрактів;
• створення конкуренції на ринку енергоефективності;
• стимулювання заходів з енергоефективності серед населення;
• залучення субсидіантів до енергоефективних заходів;
• широке запровадження систем енергоменеджменту та енергоаудиту;
моніторинг показників та індикаторів із енергоефективності.
Нам потрібно знайти нові ефективні драйвери розвитку української економіки. Саме енергоефективність є одним із таких драйверів.
Для того, щоб дати поштовх розвитку галузі, нам вкрай необхідно створити та затвердити нормативно-правове забезпечення. Зважаючи на обсяг роботи, яку доведеться виконати для зниження енергоємності української економіки, ми не можемо затягувати законодавче врегулювання енергоефективності. Верховна Рада України вже до кінця поточної сесії має розглянути та ухвалити блок законопроектів, які стосуються цього питання, а саме: «Про фонд енергоефективності»(№5598), «Про комерційний облік комунальних послуг»(№4901), «Про енергетичну ефективність будівель» (№4141-д) та «Про житлово-комунальні послуги» (№1581-д).