Блог Михайла Ковалевського
Усім привіт. Мене звуть Михайло. Мені 15 років. Я із Запоріжжя. Гарним та мальовничим назвати його не можу. Це – велике індустріальне місто. Заводи дають життя нашому місту, але й руйнують здоров’я його мешканців.
Який я? Не знаю, бо самому себе оцінити і описати важко. Але можу сказати, що я веселий та енергійний. Можу легко знайомитися з людьми. Я маю багато знайомих, але справжніх друзів серед них всього декілька.
Вже минуло 4 роки, як я «познайомився» зі своїм діабетом. Вже давно він перестав бути страшною смертельною хворобою. Завдяки Фредеріку Бантингу та Чальзу Бесту, такі як я діти, можуть прожити повноцінне і яскраве життя. Якщо мене запитають, якого кольору моя хвороба, то я відповім-сірого. Будь-яка хвороба має сірий, коричневий або інший темний колір.
Захоплення
Мій улюблений фільм – трилогія «Назад у майбутнє». І, звичайно, мені хотілося б опинитися на місці головного героя Марті МакФлая та покататися на машині часу «Делоріані».
Мої друзі, як і я, не люблять читати. Ми – покоління «нечитачів». Але найцікавішою книгою, яку я прочитав, є збірник оповідань Рея Бредбері. Атмосфера його світів майбутнього поглинає і заворожує.
Цікаво, з чого починають свій робочий день письменники? Можливо зі смачного сніданку?
Вчителька розповідала, що Маяковський «збирав слова», записуючи їх в книжечку, а потім з них складав вірші. В мене слова розбігаються в різні боки та ховаються по кутках. Складати слова в речення так, щоб виходили цікаві оповідання, - то талант, якого, я, на жаль, не маю.
Є такий вислів: «Якщо не можна, але дуже хочеться, то спробуй». Напевно, за цим принципом живуть всі підлітки, а не тільки я. Пишатися собою я поки не можу, бо нічого ще не зробив. У мене все ще попереду.
Роздуми про майбутнє
Я не знаю, ким я стану через 10-20 років. Життя таке непередбачене.
Я ще не сформував свої конкретні цілі, маю тільки «нотатки», але знаю, що мені дуже заважає лінь, яку треба долати зараз, бо потім може бути запізно.
Я мрію подорожувати. Найцікавішими країнами мені здаються Японія і Канада. Японія - то невідома нам країна з давньою історією та такими незвичайними, на наш погляд, традиціями.
Участь у проєкті «Діабет. Твоя історія»
Проєкт «Діабет. Твоя історія» подарував мені масу нових вражень. Радість польоту і глибина неба, нові знайомства, яскраві враження забудуться ще не скоро. Я можу сказати, що підкорив небо. Можливо, колись, зможу ще відчути смак польоту. А ще мрію піти у похід , у гори, щоб підкорити якусь вершину.
Я не можу сказати, що діабет докорінно змінив моє життя. Він не заважає мені займатися спортом, грати у футбол з хлопцями та кататися на скейті. В мене доволі активний спосіб життя, але діабет робить його контрольованим. Напевно, я більше за своїх однолітків піклуюся про своє здоров’я, намагаюся вести здоровий спосіб життя. Діабет допоміг мені раніше подорослішати і контролювати свої «клепки в голові». Він є додатковим стимулом для орієнтації в житті. Але я б із задоволенням відмовився від нього. Є хвороби страшніші за діабет. Тому хочу сказати всім, хто нещодавно захворів: «Життя з діабетом - то як квест, який треба проходити день у день. Приймайте виклик. Не сходьте з дистанції!»
