Давайте трошки обміркуємо цей кейс, друзі. Про що він нам говорить? Про активну свідому позицію громадянина Д? Про можливість показати молодому поколінню, як має діяти доросла людина, яка хоче щось змінити в навколишньому світі? Про те, що деякі служби у нас почали працювати більш-менш адекватно, а деякі ні? Так, можливо про це. Але для мене цей кейс набагато важливіший. Дірки в наших головах набагато складніше полагодити, ніж дірки в асфальті. І крім самої складності процесу ремонту, є ще дуже велика проблема із тим, хто саме може цю дірку помітити й ідентифікувати як проблему.
Річ в тому, що в нашому суспільстві при тій освіті, яку більшість з нас отримували і отримують впродовж останніх десятиріч, можливість дивитися на речі системно, фокусуючись на деталях, масштабуючись на загальний план, а потім знову спускаючись на рівень нижче, відсутня в абсолютної більшості людей. Подивіться, будь ласка, на всі найбільші проблемні явища, які турбують сучасного пересічного громадянина України за всіма соціологічними опитуваннями:
1) Війна
2) Зубожіння
3) Корупція
Якщо спрощено, якщо широкими мазками. І це не три проблеми. І це, навіть, не три явища. Це три надзвичайно складних набори причино-наслідкових ситуацій, передумови яких формувалися десятиріччями на території тієї країни, про яку більшість з нас взагалі нічого не знає.
Ви запитаєте мене, до чого тут розповідь про мою поїздку із сином в кіно? Вона просто прекрасно ілюструє наш поточний виборчий контекст в якому ми всі з вами опинилися. Той контекст, в якому дуже велика маса людей чекає, що прийде хтось, хто в масштабах країни зможе стальною волею кинути колони вантажівок залатувати дороги, припинить війну, дасть розвиватися бізнесу і податкам наповнювати казну, не дозволить нікому красти. Диспетчерська МВФ прийме заявку, патрульні-донори виїдуть на об’єкт, вболівальники-громадяни, які стоять обабіч дороги, підтримують своїм дзвоником-голосом. Тільки це, друзі, ідеальний казковий світ. В якому не відтестована робота ШЕУ по стандартах і процедурах, непередбачене фінансування на додатковий ямковий ремонт доріг та невчасна реакція на запит призводить до того, що значна частина зусиль (і це в кращому випадку - в гіршому просто всі зусилля) йде нанівець.
В реальному світі вирішення цих глобальних болів спільноти потребує надзвичайно складної креативної системної роботи по трансформації цілого суспільства із його культурою, світосприйняттям, колективними звичками та масовими психозами. Вирішення цих проблем потребує включення в цей процес десятків тисяч неупереджених ідейних професіоналів своїй справи по всій країні. Розв'язання цієї проблеми потребує можливості та вміння розмовляти та чути кожного - кожну роль сучасного українського громадянина, яка продукується щоденною людською діяльністю: роль батьків та дітей, молоді та жінок, матерів та заробітчан, хворих та лікарів, спортсменів та бізнесменів, вчителів та шахтарів - за профілем діяльності та за життєвими потребами, за спільними інтересами та задачами та за спільними розчаруваннями й історичним контекстом.
Я вважаю що ми сьогодні стикнулися із величезною проблемою того, що ми такі розумні громадські активісти, неурядові організації, реформатори, які прийшли в міністерства, великий та середній бізнес, який намагається допомогти цій країні стати іншою не володіємо кілька ключовими командними компетенціями:
дивитися на світ проблем і викликів в нашій країні системно і усвідомлювати важливість глобальної взаємодії абсолютно різних по своїй суті інструментів змін - бізнесу, влади, громади, як невіддільної складової запоруки пошуку ефективних рішень надскладних проблемних явищ в українському суспільстві сьогодні;
перекладати такі важливі для нас сенси на різний рівень сприйняття людей, які мають різний досвід, різний світогляд, існують в різних контекстах - говорити із креативною елітою, і з поколінням Z і з поколінням А, В та С - як завгодно називайте 15-17 річних юних українців і тих, хто пережив голодомор у своєму дитинстві;
дивитися на світ позитивно, із посмішкою, самоіронією та бачити замість переліку проблем і жахів, перелік викликів і нових можливостей. Саме із цим, можливо, будуть найбільші проблеми:)
Ми такі розумні і такі самовпевнені. Ми думаємо, що наші дипломи МВА, гарвардські та оксфордські освіти, глосарій надзвичайно важливих для стратегування і плануваня майбутнього слів нас може захистити від поступу темряви, яка суне на нас з очей популістів, які йдуть до влади? Згадайте всіх тих, хто сміявся над вилами Ляшка у 2012 році й всіх тих хто насміхався над маленьким картатим мужичком в кепці в 1912. В жодному випадку не хочу порівнювати злий геній демона-засновника радянської імперії із дрібними сучасними мракобісами, але певні схожості в неготовності до сприйняття загроз старою та сучасною інтелігенцією в Україні мене бентежать. Історія дуже красиво намотує петлі навколо горлянок тих, хто замріявся популістськими речами.
Мені б дуже хотілося, щоб ми спробували по справжньому поспілкуватися із тими людьми, які йдуть сьогодні до влади. І кожен із нас взяв би на себе відповідальність розпочати думати і працювати над своїми думками із врахуванням того, що він буде причетний до того, що відбудеться в березні із цією країною. А причетним буде кожний - хто не прийде на дільниці й махне на все рукою, хто закреслить прізвища всіх, хто проголосує за Порошенка, Тимошенко, Зеленського, Бойка, чи будь-яку іншу кандидатуру. Це наша країна. Ми маємо це визнати. Це наші дороги. Наші школи. Наші лікарні. Наші будинки. Наша поліція. Наші міста. Наші власні. Ми несемо за них відповідальність. Це наша майбутня влада і наш Президент. Ми маємо поставитися до цього так само серйозно, як і до вибору стоматолога або кросівок. Я б навіть сказав, що вибір Президента нашої країни трохи важливіше ніж вибір моделі кросівок. Хоча б тому, що це на 5 років. А де ви зараз знайдете кросівки на 5 років?..
Будь ласка, друзі. Давайте цього разу не будемо такими як завжди? Давайте будемо дивитися широко розкритими очима, ставити питання і шукати відповіді в контексті наших потреб і розуміння потрібного нам майбутнього. Допомагаймо нашим батькам, тіткам і бабусям, дядькам та дідусям, дітям та онукам ставити питання - один одному, собі, нашим політикам. Вчімося праву на власність в масштабі своєї країни. Починаймо не тільки дзвонити й повідомляти про дірки в дорогах, а і шукати дірки у своїх головах. Адже їх так легко можна випадково заповнити усіляким непотребом.