Чому люди, що відчувають на собі проблеми корупції, бідності, екологічного забруднення, поганого доступу до медицини і якісної освіти так легко підпадають під вплив спекуляцій саме довкола культурних питань (мови, традицій, релігії, історії)? Чому культура замість того, аби об'єднювати громадян, сьогодні стає небезпечною зброєю в руках злочинців і служить виправданням реальної війни і поділу на своїх і чужих? Перш ніж винити самих громадян у власній наївності, варто подивитись на те, як розвивалась українська культура впродовж років незалежності.
Найлегше помітити і виокремити у ній комерційний, переважно розважальний напрямок. Він тиражувався через телебачення та інші ЗМІ, був повною мірою доступним для людей, але жодним чином не стосувався їхніх реальних проблем. Скоріше, навіть сама політика набувала рис цього видовища і вечірньої розваги для громадян. Інший культурний продукт створювався за гроші платників податків. Він не ніс на собі відбитку комерційності, а головна його ціль полягала у самовідтворенні. Разом з цим, бутафорний і бюрократичний присмак продукції, виробленої за посередництва держави, майже повністю відсторонював від себе громадян.
Єдиний напрямок культури, який існував без стабільної підтримки і скоріше всупереч усім обставинам – соціально-критичний. Справа в тому, що культура, як об’єднавчий фактор, як «соціальний клей», довгий час не цікавила ні державу, ні приватний сектор, ні комерційні медіа. Однак, цей напрямок був найбільш продуктивним для інтелектуального розвитку, чутливим до соціальних та політичних проблем суспільства, тісно переплетеним із політикою та активізмом. Сучасне ангажоване мистецтво, література і незалежне кіно – ось місце, в якому велась постійна робота з пошуку шляхів до вирішення наболілих проблем громадськості.
Саме цей напрямок бажає сьогодні підтримати Мінкультури через програму фінансової підтримки культурних ініціатив та проектів «Взаєморозуміння». Задача цієї програми – стимулювати діалог між різними регіонами України і створювати майданчики для висловлювання та підсилення конструктивних голосів. Відповідно в основу критеріїв відбору переможців "Взаєморозуміння" лягли соціальна ангажованість та відповідальність. Оскільки ж саме сучасна культура найбільше взаємодіє з реальними суспільними проблемами, в рамках «Взаєморозуміння» підтримку зможуть отримати проекти, що передбачають проведення дебатів, на актуальні тематики, літературних читань, семінарів, виставок тощо.
Ще одним завданням, яке в Мінкультури бажали вирішити якнайшвидше – це надати нарешті державну підтримку недержавним організаціям. Зважаючи на те, що культура довгий час розвивалась в умовах бюрократизованого управління це було справді непросто і деякі питання досі потребують вирішення. Але головне – що на державному рівні нарешті з'явилось розуміння, що Міністерство має надавати грошову підтримку та створювати сприятливі умови для розвитку культурних ініціатив, а не створювати продукцію самотужки. Лише таким чином вдастся позбутись симуляції культурного розвитку і отримати реальні результати на рівні цілого суспільства.
Багато проблем, які перед нами сьогодні постали, реально вирішити за допомогою інструментів, якими володіє культура. Тож Міністерство культури України закликає культурних діячів зайняти активну позицію, в тому числі взяти участь у програмі «Взаєморозуміння». Останній термін подачі заявок – 30 червня 2014 року, а більше про умови конкурсу можна знайти за посиланням: