Чортове колесо made by Korean

У фірмових роботах Пак Чхан-Ука зуби кришаться від болю та страждань, як фізичних, так і душевних. Події виварюються в кривавому бульйоні, на маленькому вогні. Режисер, закусивши язика, рукою вимішує закипаюче вариво. Пак Чхан-Ук вміє бути пронизливим – що більше він співчуває своїм героям, то жорстокіше їх катує. «Співчуття пана Помста», «Олдбой», «Співчуття пані Помста». Трилогія, в якій помста оспівується мало не в якості творчої самореалізації. Стрічки щедро оздоблені проломленими черепами, трощеними щелепами, відтятими язиками, вирізаними нирками. Очевидно, що чим яскравіші виразні засоби, тим вони більш схильні до вигорання і перетворення на моветон. Тож якщо хочеш зберегти обличчя, необхідно вміти вчасно вистрибнути з власного потягу.

Стрічка «Я кіборг, але це нормально» – перша виразна демонстрація того, що Пак Чхан-Ук може бути мрійливим, ба навіть кумедним. З однієї сторони він переламав хребет очікуванням шанувальників, але з іншої – скинув із себе стару шкіру і засяяв оновленими відтінками. Не паразит сам собі – віднині скандує кожен його наступний фільм.

Зовсім свіже кіно «Стокер» – це розкішне оглядове колесо, сконструйоване південнокорейським майстром для західного світу. Власне, попередні стрічки Пак Чхан-Ука також були вельми адаптованими до західного глядача, але цього разу все значно серйозніше – Ніколь Кідман в одній із головних ролей, англійська мова, краєвиди Теннессі.

Стокер – прізвище родини новітніх аристократів, що про неї оповідає фільм. Батько сімейства гине в автокатастрофі, а місце чоловіка в домі займає його молодший брат, він з.являється миттєво і нізвідки. В той же день Індія, головня героїня, перетворюється на жінку. Вночі молодик грабує родину і викрадає племінницю, вони подорожують країною, вбивають всіх на своєму шляху і на брудершафт жлуптять кров своїх жертв, аби тільки кохання їхнє ніколи не згасло. Жартую.

Індія – дивна дівчинка, замкнута в собі настільки, що чує, як дріботить лапками павук, збираючись по її білосніжній ніжці. Дівчинка-загадка, яку нам належить розгадати. Але вона не єдина – очевидно, що поява дядька Чарлі, про існування якого Індія навіть не здогадувалась, і смерть батька сковані причино-наслідковим зв.язком. В будь-якому разі, подарунок дядько привіз.

«Стокер» – чарівна гра в трилер, де кожен візерунок, кожен рух і колір не випадкові. Здається, що герої взаємодіють між собою, керуючись виключно естетичними міркуваннями. Трилер, в якому сюжет повільно осідає на задній план, поступаючись місцем візуальній довершеності. Навіть кров тут не проливається, але розквітає.

Я не даремно порівняв фільм з чортовим колесом. Голлівудське атракціонне кіно також піклується візуальною захопливістю своїх дітищ, але скоріше нагадує центрифугу чи американські гірки. «Стокер» же – не менш приваблива, але протилежна за темпераментом альтернатива. Він підносить глядача у повітря лагідно, бережно.

Владислав Рижий,

Школа кінокритиків ОМКФ

Школа Кинокритиков Школа Кинокритиков , Дневник Одесского кинофестиваля от Школы Кинокритиков
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram