Особливо гострою ця проблема є для великих міст, зокрема обласних центрів. Тому ми у Центрі спільних дій вирішили проаналізувати, як та на що тут витрачає місцева влада, чого хочуть мешканці та яким є стан навколишнього середовища. Це особливо актуально напередодні місцевих виборів. Вони відбудуться 25 жовтня.
Мешканці бачать проблему
Мешканці обласних центрів дуже чітко усвідомлюють реальний стан довкілля. Їхня оцінка екології загалом співпадає із, наприклад, індексом забруднення атмосфери.
За даними соціологічного дослідження Міжнародного республіканського інституту щодо місцевої політики в Україні, якість екологічного стану міст найвище оцінили у Чернігові, Вінниці, Івано-Франківську, Хмельницькому та Харкові. Найгірша якість екологічного стану, на думку громадян, у Запоріжжі, Києві, Дніпрі, Кропивницькому та Одесі.
А що з екологією насправді?
Розпочнемо із повітря.
Чим ми дихаємо
На рівень забруднення атмосфери впливають різні фактори. Головні з них – викиди забруднювальних речовин та парникових газів від промисловості та автотранспорту. Для комплексного дослідження якості атмосферного повітря, науковці розробили індекс забруднення атмосфери. За ним можна визначити, у яких містах повітря забруднюють найбільшою кількістю шкідливих речовин.
Так, у 2019 році найбруднішим повітрям дихали жителі Дніпра, Одеси, Миколаєва, Херсона і Києва. Найбільш чистим повітря було у Харкові, Житомирі, Івано-Франківську, Тернополі та Чернігові.
Мешканці ігнорують екологію
Тобто загалом оцінка людей співпадає з реальним станом речей.
Та чи вважають самі мешканці проблеми екології актуальними і чи вимагатимуть вони їх вирішення від новообраної влади міста після місцевих виборів? Загалом, ні. Лише у Запоріжжі охорону навколишнього природного середовища вважають пріоритетною для нової влади. В інших обласних центрах України їх більше турбує безробіття, комуналка та медицина, хоча рівень забруднення у них є або ще вищим, або проявить себе вже незабаром.
До речі, саме в Запоріжжі – одна із найбільш вичерпних цільових програм у сфері охорони навколишнього середовища.
Місцева влада тут дуже точно визначила, наприклад, скільки треба розчистити русел річок, відремонтувати каналізаційних колекторів або висадити газону. Хоча звітує вона менш активно.
Місцева влада відповідає настроям людей
Місцева влада відповідно реагує на такі настрої населення. Взагалі не мають цільової програми з навколишнього середовища Дніпро, Львів, Рівне, Тернопіль та Чернівці. Наближену до максимальної оцінки мають натомість програми Запоріжжя, Івано-Франківська, Києва, Одеси та Сум.
Якщо місцева влада не має чіткого бачення розвитку свого міста і не закладає його у конкретні довготермінові програми, покращення громадяни відчують не скоро. І від правильно поставлених завдань напряму залежить, чи будуть жителі міст дихати чистим повітрям або пити чисту воду, що впливає на реальний стан їхнього здоров’я.
Водночас витрати на довкілля не перевищують 1 відсотка в жодному обласному центрі. А у Тернополі та Хмельницькому на це витрачають взагалі нічого.
За порушення вимог екологічного законодавства підприємства сплачують штрафи. І вони йдуть до місцевих бюджетів. Попри те, що екологічний стан у містах погіршується саме через роботу заводів і підприємств, більшість штрафів за шкоду довкіллю є мізерними.
А ті штрафи, які є суттєво великими для підприємств-порушників навіть якщо збираються, то кошти з них йдуть не на вирішення екологічних проблем. Наприклад, Харків у 2019 році зібрав майже 31 млн грн таких штрафів, але на екологію виділив у 2,3 рази менше.
Фактично місцева влада всіх обласних центрів найменше фінансує охорону навколишнього природного середовища з-поміж інших сфер. Чи вистачило цих грошей для вирішення проблем у сфері і яким був результат?
Токсичні ґрунти
Окрім забруднення повітря, про яке йшлося вище, наріжною проблемою для великих міст також є забруднення ґрунтів промисловими токсикантами. З даних, які ми отримали, найгіршу ситуацію з ґрунтами мають Дніпро, Харків, Краматорськ, Кропивницький, Вінниця, Київ та Миколаїв.
У 2019 році Харків перевищив гранично допустимі концентрації щодо міді, цинку та свинцю, Кропивницький – щодо цинку та свинцю, Дніпро – щодо цинку, а Вінниця – щодо цинку. Інші міста поки що не перевищують норм щодо більшості хімічних елементів, але стрімко до цього наближаються.
Трохи про воду
Чистота води є наріжною проблемою для багатьох міст. Проте, мало хто перевіряє рівень її забруднення. Особливо, якщо це стосується не величезних водозабірних акваторій, а невеликих річок, що протікають в обласних центрах країни. Таку воду можуть використовувати для споживання або як технічну для інфраструктурних цілей.
Лише у трьох обласних центрах місця забору такої води з річок знаходяться у межах міста. Це вода з річки Полтва у Львові, річки Стир у Луцьку і річки Південний Буг у Вінниці. Загалом, рівень їхньої чистоти є дуже незадовільним, а місцева влада цю проблему ігнорує.
Найбільш показовим для визначення екологічного стану водних об’єктів є макрозообентос, один з різновидів донних безхребетних. За життєдіяльністю та розвитком цього планктону, екологічний стан більшості річок і водосховищ України відповідав переважно 2-му класу якості – чисті води та 3-му класу якості – помірно забруднені води.
Замість висновку
Як бачимо, нинішній стан екології у багатьох містах є незадовільним. Дуже чітко вбачається тенденція погіршення цього стану кожного року, але державна і місцева влада намагаються ці проблеми замовчувати. Якщо вже зараз не розпочати ефективну екологічну політику на місцях, ситуація з охороною довкілля може стати непоправною. І не лише для сьогоднішніх найзабрудненіших міст, а й для можливих завтрашніх.
Результати досліджень щодо стану навколишнього середовища у містах дуже чітко накладаються на те, що відчувають самі жителі міст. Це означає, що проблеми вже немає, куди відкладати – настав час їх вирішувати. І, скоріше за все, робити це будуть вже новообрані органи місцевого самоврядування. Тому їм варто буде розпочати з кардинально нового підходу до формування і реалізації місцевої політики. А він полягає, перш за все, у чіткому виявленні проблем (адже даних щодо цього майже немає), стратегічному плануванні політики та ефективному фінансуванні сфери.