Але наші «майданні» урядовці вирішили, що і цього замало. Вони ще впровадили систему соціальних субсидій споживачам житлово-комунальних послуг, яка породила лише багатомільярдні розкрадання бюджетних коштів, та зовсім не спонукає до ощадливого їх використання.
Тому рішення уряду Гройсмана про перехід до зрозумілої системи ціноутворення на природний газ та приведення тарифів до рівня, який створює передумови для формування конкурентного газового ринку, можна лише вітати. Але якщо система використання енергетичних ресурсів дірява по всьому ланцюгу, то перекриття можливостей для зловживань та неефективного використання газу в системі ціноутворення на нього лише наочніше демонструє наскільки вона неефективна загалом.
Зробивши абсолютно вірний крок з переходу до ринкової системи ціноутворення на газ, уряд поки що не продемонстрував наявність в нього конкретної програми подальших послідовних реформ в системі споживання енергоресурсів, спрямованих на максимально ощадне їх використання. Хоча без цього підняття тарифів на газ та тепло може викликати лише справедливе роздратування в суспільстві.
Які ж подальші кроки зобов’язаний здійснити уряд?
Очевидно, що після підняття тарифів на газ, тепло, гарячу воду, електроенергію наступним кроком має бути налагодження повсюдного ефективного обліку їх використання. Уряд просто зобов’язаний забезпечити обладнання будинковими приладами облік тепла всі багатоквартирні будинки до початку наступного опалювального сезону. Ніяких пояснень, чому цього неможна зробити, не може бути.
Уряд витрачає десятки мільярдів гривень на абсурдне субсидування неефективного використання енергоресурсів, натомість не може забезпечити фінансування заходів з обліку їх використання.
Ніхто не говорить, що з державного бюджету ці кошти необхідно дати безповоротно. Фінансування потрібно оформити у вигляді безвідсоткових бюджетних позик місцевим органам влади та/чи постачальникам тепла на один-два роки.
Але облік має бути забезпечений вже з початку наступного опалювального сезону.
Також необхідно створити умови, що дозволили би забезпечити до середини 2017 року стовідсотковий облік споживання газу, гарячої та холодної води. Малозабезпеченим верствам населення прилади обліку необхідно встановлювати безкоштовно. Але відмова з боку громадян на їх встановлення має означати, що вони будуть позбавлятися права на цільові субсидії.
Отже, повсюдний облік споживання енергоресурсів є наступним кроком, який стимулюватиме енергозбереження.
Без обліку споживання ніхто займатися енергозбереженням не буде.
Ті ж мудаки, що роками знаходилися при владі, але не забезпечили впровадження повсюдного обліку споживання енергоресурсів, а зараз починають плакатися про завеликі комунальні тарифи для пересічних громадян, мають посилатися матюками куди подалі без жодних подальших дискусій з ними.
Не менш важливим є забезпечення реального обліку та дієвої системи перевірки отримувачів соціальних пільг, в тому числі субсидій на послуги ЖКГ.
Протягом цього року уряд просто зобов’язаний сформувати єдиний електронний загальнодержавний реєстр всіх отримувачів соціальних пільг. Без цього забезпечити повноцінну та ефективну верифікацію соціальних субсидій неможливо. Щирі потуги співробітників Мінфіну не можуть забезпечити ефективну перевірку всіх отримувачів соціальних пільг, бо первинна база документів, які підтверджують обґрунтованість їх надання, знаходиться в надрах Мінсоцполітики.
Тут слід згадати «злим і не тихим словом» колишнього міністра соціальної політики пана Розенко, який за півтора роки створення такого реєстру не забезпечив. Правда, з паном Розенко взагалі забавна ситуація. У нас дивовижна держава. Людина, що цілком свідомо заблокувала всі кроки з реформування системи соціального забезпечення та соціального страхування, яка, по суті, зберегла можливості для багатомільярдних зловживань в межах свого відомства, як ми всі розуміємо, абсолютно безкорисливо, пішла на підвищення. Але все ж таки, розмова зараз не про нього.
Тепломодернізація
Паралельно з впровадженням повсюдного обліку використання енергоресурсів, має здійснюватися масштабні заходи з тепломодернізації приватних, державних та комунальних споруд.
Якщо державні та комунальні споруди мають проходити тепломодернізацію за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, то власники багатоквартирних та приватних будинків повинні отримати доступ до пільгового довгострокового кредитування.
Існуюча система часткової компенсації витрат на тепломодернізацію за рахунок коштів державного бюджету вкрай неефективна та відверто недолуга. Нічого крім зловживань вона породжувати не може. Вона в принципі неспроможна вирішити завдання акумуляції щонайменше трильйона гривень лише для тепломодернізації багатоквартирних будинків. Це можна забезпечити лише за рахунок цільового рефінансування Нацбанку, кредитів Світового банку та кредитів інших держав, як правило зв’язаних,. Але навіть на їх отримання потрібно йти, якщо вони можуть забезпечити швидку реалізацію заходів з енергозбереження.
Так, в усіх багатоквартирних будинках протягом 2016-2017 років мають бути встановлені автоматичні регулятори подачі теплоносія. Ми, де факто, щороку викидаємо в повітря мільярди гривень, лише тому що система подачі тепла не регулюється електронними приладами. В опалювальний сезон, коли наступає відлига, люди змушені відкривати вікна в своїх помешканнях, щоби там не було душно від надмірно нагрітих труб.
Витрати на встановлення автоматичних регуляторів доволі значні, але вони повністю окупляться протягом двох, максимум трьох, років. Встановлення регуляторів тепла, як і інші заходи з тепломодернізації багатоквартирних будинків, потрібно проводити на кредитній основі. Але це мають бути кредити під два-три відсотки річних на 10-15 років, з ануїтетними платежами.
Така ж кредитна основа має бути і у заходів з тепломодернізації приватних будинків. Якщо встановлюються енергоощадні газові чи твердопаливні котли, здійснюються інші заходи з енергозбереження за рахунок бюджетних коштів, коштів газопостачальних підприємств, то це має бути теж надаватися на поворотній кредитні основі.
При цьому важливо, щоби малозабезпечені верстви населення, що мешкають в багатоквартирних будинках та приватних оселях, мали право не тільки на цільову субсидію на часткову компенсацію витрат на послуги ЖКГ, але і на щомісячні платежі з погашення кредитів, які були видані в грошовій чи товарній формі на здійснення заходів з енергозбереження.
Політика щодо надання субсидій на сплату комунальних платежів має бути максимально жорстка та спрямована на спонукання до енергозбереження.
Нормативи споживання житлово-комунальних послуг, які компенсуються за рахунок субсидій, мають бути встановлені на рівні, що характерні для енергоощадного споживання. Ті власники багатоквартирних будинків, що не створили ОСББ та не звернулися за отриманням кредитів та здійснення заходів з тепломодернізації, з певної дати (наприклад з 1 січня 2017 року) не повинні отримувати субсидій. Це не означає, що вони до цього часу мають вже отримати такі кредити, але створити ОСББ та звернутися із заявкою на кредит повинні.
Те ж саме стосується і власників приватних будинків. Якщо вони не подали заявку на грошовий чи товарний кредит, пов’язаний з проведенням заходів з енергозбереження, вони теж не повинні отримувати субсидій.
Демонополізація та створення приватно-державних партнерств
Окремим блоком стоять питання неефективності та монопольного статусу підприємств з постачання холодної та гарячої води, електроенергії, газу, тепла. Там потрібно створити умови для реальної конкуренції, залучення приватних інвестицій.
Сподівання, що можна забезпечити перевірку обґрунтованості тарифів та собівартості витрат на виробництва тепла, газу, води, електроенергії у монополістів, є відверто наївними та відірваними від життя. Грамотні фінансисти та бухгалтери цих компаній зможуть накрутити скільки завгодно високу собівартість виробництва, що жодні перевіряючи не будуть спроможні довести завищеність тарифів.
Уряд та місцеві органи влади зобов’язані не пізніше кінця 2017 року забезпечити розділення діяльності з виробництва, транспортування та продажу кінцевим споживачам води та тепла. Причому тепломережі та мережі з постачання води мають бути передані в концесію.
Слід також враховувати, що як з технічної, так і з фінансової точки зору, проблема ефективного виробництва та постачання тепла є надзвичайно складною. В найкращому випадку вирішувати її доведеться протягом наступних 5-7 років.
В деяких населених пунктах України виробництво та постачання тепла є настільки катастрофічно неефективними, що жодні заходи з енергозбереження на рівні багатоквартирних будинків суттєвих результатів не дадуть. Якщо, як наприклад, в Кривому Розі потрібно постачати тепло по тепломережам на десятки кілометрів, то про яку енергоощадність та про які обґрунтовані тарифи може йтися?
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства спільно з Міністерством енергетики та вугільної промисловості спільно з органами місцевого самоврядування по кожному населеному пункту, де забезпечується централізоване теплопостачання, мають визначити ефективну модель теплопостачання. Цю роботу потрібно провести протягом 2016-2017 років. При чому по населеним пунктам, де тарифи з постачань тепла є найвищими по Україні, це потрібно зробити вже цього року, з паралельним пошуком інвесторів та джерел фінансування створення більш ефективних методів виробництва та постачань тепла.
В більшості випадках має йтися про створення котельнь, які забезпечуватимуть теплом мікрорайони. Під це потрібно залучати приватних інвесторів, створювати з ними приватно-державні партнерства. При цьому варто не припуститися помилок, з якими зіштовхнулися в Польщі. Залучення приватних інвесторів та створення котельнь там проводилося без урахування заходів з тепломодернізації будівель, які здійснювалися в мікрорайонах. В результаті потужності котельнь виявилися завеликими, а тому сама їх діяльність недостатньо ефективною.
В цій статті я не торкаюсь питання максимального сприяння виробництву та споживання енергоресурсів з відновлювальних джерел. Це окрема тема, але яка має розглядатися в контексті енергоощадності та скорочення споживання енергоресурсів з традиційних джерел.
Наостанок хотілось би відзначити дві важливі тези.
По-перше, громадяни мають усвідомлювати, що неможна розраховувати на суттєве покращення рівня життя без максимально ощадного використання всіх видів житлово-комунальних послуг. Причому послідовність тут може бути лише саме така – спочатку європейські ціни на енергоресурси та європейський рівень ощадності, а потім європейські зарплати та європейський рівень життя.
Якщо ми не навчимося в рази скорочувати обсяг споживання енергоресурсів, то на підвищення зарплат та пенсій просто не буде коштів.
По-друге, перед урядом Гройсмана стоїть надзвичайно складне, але амбітне завдання протягом наступних одного-двох років запустити потужний механізм з енергозбереження по всій країні. Для цього детальний, конкретний та амбітний план з проведення заходів з енергозбереження має з’явитися не колись там наприкінці 2016 року. Він повинен бути розробленим, затвердженим та почати реалізовуватися протягом одного, максимум двох місяців. Якщо цього не буде зроблено, якщо його розробку та затвердження втоплять в узгодженнях, тоді цей уряд не матиме майбутнього. І відповідальність за це лежатиме не на якомусь міністру чи клерку, а особисто на прем’єр-міністру Володимиру Гройсману.