Розглянемо, що ж ми маємо сьогодні. Одна “розплетена коса” проштовхує “Новий Курс України”, до того ж, уточнюючи, - економічний курс, як благу вість для людей із слабкою пам'яттю. Сьогоднішній курс близько 28 знецінених гривень за «зелений», боюсь уявити що буде з “Новим”, враховуючи як “покурсила” ВонаЦеУкраїна в 2007-2010 роках (“Вкрала, але зробила”). Чинний капітан корабля з назвою "Україна", як авторитарний лідер структури корупційних функціонерів відкрито звертається до суспільства через кожні півкілометра із висловом “Ми - це Україна!” І дійсно, ми - це та Україна, на яку ми заслуговуємо. Сучасні українські політики навколо олігархічних кіл як ніхто розуміють, що українцю треба втовкмачити одну просту істину - бути таким, яким він є - правильно, головне жовто-блакитний прапорець мати поруч.
Насправді, саме лояльне ставлення українців до корупції і створює умови для її появи і процвітання. Будь-які “відхилення” корупційна машина швидко долає чи просто трансформується під них.
Суть в тому, що в державі, де поколіннями розуміння “занести” заради власних благ існувало, як абсолютно прийнятне і навіть потрібне, тому неможливо в один момент знайти таку кількість чесних людей, що швидко розірвуть локаль корупційних зв'язків.
Ідея робити ставку на “боротьбу” за відомо програшна. Ми завжди хочемо, щоб ХТОСЬ прийшов і поборов всіх і все, навів лад скрізь. На жаль, історія знає випадки подібних підходів до справ лише в диктатурі, але ж скажіть зараз комусь про диктат. Краще не кажіть, якщо хочете стати політиком.
Так от. Суть в тому, що дієві методи існують і працюють вони тільки разом. Не потрібно боротися з конкретними проявами корупції, достатньо усувати причини, запускати механізми, що попереджають правопорушення. Візьмемо всього один приклад. Фінляндія - країна, що вважається однією з найменш корумпованих країн світу. Корупції там просто немає. Чому? Фінський законодавець заклав принципи попередження та застереження вчинення корупційних дій у нормативно-правових актах, де встановлення кримінальної відповідальності зовсім не на першому місці. Замість боротьби там працює ставка на мораль, на громадянську освіту. Основа всьому - це роз'яснення норм, правил, стандартів, їх нагадування, вироблення кодексу поведінки. Збагатитись за рахунок інших для фінів є ознакою зневаги до свого народу, а розкрадання бюджетних коштів може дозволити собі лише людина, якій байдуже на своїх нащадків, що після них житимуть в цій країні. Цікавий моральний “пункт” прилаштування своїх дітей.
В Україні кожен другий, якщо взагалі не кожен, намагається задобрити існування свого чада тут, зараз і по факту. Фіни чудово розуміють, що людина, яка не намагається досягти чогось сама, не матиме поваги від інших. Розуміння статусу більше моральне, ніж матеріальне. Як мінімум, щоб отримати спадок, потрібно відповідально здобути освіту чи самостійно досягти успіху в окремих справах. Створивши таке відповідальне суспільство, можна отримати максимально досконалу систему державних інституцій, де один відкритий до іншого. Для України значення відкритості є як ніколи вагомим, рівень тіньової економіки складає за неофіційними даними більше 40%. Але хто хоче вийти з тіні, коли навколо густий туман, а в ньому руки загребущі?
Фактор жорстокої відповідальності за прояв корупції з жорсткими наслідками ніхто не відкидає. Він потрібний і про нього писати не варто, краще дайте волю своїм ідеям про відповідальність перед законом, нехай хоч на мить це станеться.
Корупцію потрібно долати на найвищому рівні. Недостатньо саджати за грати, наприклад, підлеглих міністра. Міністр, як і будь-який керівник на будь-якому рівні несе відповідальність за своїх підлеглих. Некомпетентність чи співучасть - речі однаково наказові і однаково породжують безкарність. В Україні зазвичай все ще простіше. Система ієрархії держустрою фактично є корупційною пірамідою із фараоном на верхівці, його наглядачами, придворними та рабами. І дійсно, після правління, наші фараони продовжують жити в своєму царстві, тільки не загробному, тут як я писав вище, трансформація допомагає.
За роки Незалежності найгірше, що навчились Українці - це адаптуватись. Адаптуватись до економічних умов, до політиків, яких самі ж і обирають, до насадження чужої мови, чужих та навіть ворожих цінностей, не притаманної нам культури. Ми мали шанс відкинути хворобу адаптування в 2014 році: революція, окупація територій, війна - всі ці події розбудили приспаний характер українців. І все було б нічого, якби не першочерговість бажання розбагатіти. Політики знову адаптували народ до війни. До війни, Карл!!! Корупційні схеми, що живуть, аж хекають в умовах бойових дій досягають рівня абсурдності. Реформи зовнішнього вигляду створюють суспільство бездушних заробітчан, позбавлених моралі та відповідальності перед один одним. Наше роками нав'язане, привите поколіннями чужих ідей сприйняття світу через “моя хата скраю” стимулює прояви корупції так само потужно, як і всі інші дії з ряду негативних. Ми давно зрозуміли, що досягли дна, але замість того, щоб почати підніматись, досліджуємо марианську впадину далі.
Так, хорошого насправді мало. Але як відомо, погані часи стимулюють до об'єднання хороших людей. Погані часи спонукають хороших людей робити унікальні речі. В такий період слабкі занурюються все глибше в своє болото, а ті, хто має СИЛУ, стають в авангарді змін. Силу ми маємо, і це не відкинути, залишилось здобути “освіту” для широких мас. І все у нас буде добре. Головне без “однотурових”.